Помилкові зарахування або сплата коштів з банківського рахунка підприємця

TAXman, 13 червня

Одним із ризиків в ході здійснення господарської діяльності підприємця можуть бути скасовані угоди з контрагентами, повернення авансів, нез’ясовані надходження, тощо. Це може призвести до некоректного визначення доходів та відповідних адміністративних і податкових наслідків.

Оскільки підприємці часто працюють з юридичними особами, то для здійснення розрахунків вони використовують у своїй діяльності банківські рахунки. Рахунок, відкритий фізичною особою в установі банку у порядку, передбаченому для підприємців, повинен використовуватися саме для здійснення підприємницької діяльності. При цьому помилкові зарахування коштів на розрахунковий рахунок можуть виникати як з вини самого підприємця, так і з вини банку.

Документами, які регулюють порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок є: Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-ІІІ (далі – Закон № 2346) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 (далі – Інструкція № 22).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2346 помилковий переказ – це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з визначеннями, наведеними у п. 1.4 Інструкції № 22:

неналежний платник – особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів

неналежний отримувач – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

помилкове списання/зарахування коштів – списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем з будь-яких причин коштів у зазначений строк, вони повертаються у судовому порядку.

Якщо кошти помилково зараховані з вини банку

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 1073 ЦКУ).

Порядок та терміни повернення фінустановою помилково зарахованих коштів передбачено пп. 32.3.1 Закону № 2346 та п. 2.36, 2.37 Інструкції № 22.

Тобто банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання фінансовою установою цієї вимоги, отримувач, якому призначалися кошти, має право в законодавчому порядку вимагати від банку-порушника сплати пені.

Одночасно банк, що помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу про здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернення зазначеної суми протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом.

Таким чином, наявність повідомлення про помилковий переказ і вчасно виконане зобов'язання перед банком по поверненню коштів позбавляє платника від податкових наслідків: немає ніяких підстав включати до складу оподатковуваного доходу суму помилкового переказу, а також нараховувати на неї податкові зобов'язання. Адже в такому випадку в одержувача на руках доказ того, що гроші потрапили на рахунок помилково і не є його власністю.

Якщо кошти помилково зараховані з вини платника

Відповідно до п. 2.35 Інструкції № 22 кошти, помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні повертатися ним у строки, встановлені чинним законодавством. Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227 є єдиним чинним нормативним документ, яким визначаються строки повернення помилково перерахованих коштів. Так, згідно із ст. 6 цього Указу гроші потрібно повернути платникові протягом п'яти днів від дня зарахування їх на рахунок неналежного одержувача.

Оскільки такі кошти одержувачеві не належать, немає і причин щось змінювати в податковому обліку у зв'язку з їх зарахуванням на рахунок та поверненням. Питання тільки в тому, як довести контролюючим органам, що одержувач неналежний. Часом це зробити дуже складно, особливо коли гроші надійшли від контрагента, з яким є постійні господарські відносини. Отже, аби уникнути подібних труднощів, дуже важливо повернути гроші вчасно.

Також не зайвим буде обмінятися пояснювальними листами із платником. Лист краще надіслати як рекомендований із повідомленням. Касовий чек (розрахункова квитанція) з пошти і повідомлення про одержання адресатом листа – це додатковий доказ того, що отримані й повернуті кошти дійсно випадково виявилися на банківському рахунку неналежного одержувача.

Отже, якщо в помилковому перерахуванні коштів винен:

– банк – кошти слід повернути протягом трьох днів з моменту повідомлення банком про помилковий переказ;

– платник – протягом п'яти днів від дня зарахування їх на рахунок неналежного одержувача.

Дотримання цих строків захистить від штрафних санкцій і можливих спорів із контролюючими органами.

Помилкове перерахування коштів фізособі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування

Порядок оподаткування господарської діяльності фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування регулюється ст. 177 ПКУ.

Так, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю підприємця.

Поняття «готівкова виручка» визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637, зокрема готівкова виручка (виручка) – сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Помилково перерахована сума коштів не може бути визначена як сума, отримана в результаті продажу товарів (робіт, послуг).

Тобто, якщо помилково отримана фізичною особою – підприємцем на його розрахунковий рахунок сума коштів була повернута, то вона не включається до складу доходу суб’єкта господарювання.

У разі неповернення підприємцем помилково зарахованих коштів, відповідно до вимог Інструкції № 22, вони будуть вважатися доходом від підприємницької діяльності (як позареалізаційні надходження) та мають оподатковуватися на загальних підставах.

Помилкове перерахування коштів підприємцю, що перебуває на спрощеній системі оподаткування

Помилково зарахована сума може вплинути на обсяг доходу, який дозволяє перебувати підприємцеві в тій чи іншій групі спрощеної системи оподаткування.

Застосування спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб – підприємців регулюється ст. 291 ПКУ. Зокрема, для фізичних осіб – підприємців передбачено 3 групи платників податків.

Розглянемо підприємців-спрощенців, які обрали другу та третю групу. При цьому доходом підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ (пп. 1 п. 292.1 ПКУ).

До суми перевищення обсягу доходу, визначеного у пп. 1, 2 і 3 п. 291.4 ПКУ, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку у розмірі 15 відсотків (п. 293.4.1 ПКУ).

До складу доходу, визначеного пп. 1 п. 292.1 ПКУ, не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товарів (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товарів (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п. 292.11 ПКУ).

Отже, до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку не включається сума коштів, помилково перерахована на його розрахунковий рахунок, яка була повернута у зв'язку з поверненням товару, розірванням договору або за листом-заявою про повернення коштів у звітному кварталі. При цьому така фізична особа – підприємець – платник єдиного податку може продовжувати перебувати в обраній групі.

У разі неповернення помилково перерахованих коштів у звітному кварталі, ця сума включається до граничного обсягу доходу та оподатковується за ставкою 15 відсотків єдиного податку.

Помилкова сплата податкових зобов’язань

Крім помилкових надходжень на розрахунковий рахунок, у ході діяльності можуть виникнути і помилкові перерахування податкових зобов’язань (пп. 14.1.182 ПКУ). Ці кошти можуть бути перераховані або не на той рахунок, або у неправильно визначеному розмірі.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені ст. 43 ПКУ. Зокрема, зазначено, що такі суми підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. За наявності податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає спосіб перерахування коштів:

– на поточний рахунок платника податків в установі банку;

– на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи незалежно від виду бюджету;

– повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення таких сум коштів з відповідного бюджету та подає його до виконання відповідному органу Держказначейства, який на підставі отриманого висновку протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково сплачених грошових зобов'язань.

Окрім повернення коштів, п. 87.1 ПКУ передбачено, що за рахунок надміру сплачених сум платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів можна сплатити грошові зобов'язання або погасити податковий борг.

У статті використані матеріали Інформаційної системи «ЛІГА - ЗАКОН».

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 6+2


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум