Рішення судів, пов’язаних із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій

TAXman, 20 жовтня

Розглянемо приклади рішень судів касаційної інстанції, прийнятих на користь органів ДПС, пов’язаних із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

1. Щодо проведення через реєстратор розрахункових операцій коштів, які були отримані як аванс за надання послуги.

Верховний Суд України (постанови від 01.04.09 у справі N9 21-307, від 16.06.09 у справі №21-683), зазначив наступне.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі - Закон № 265) можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізації товарів (робіт, послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем та покупцем правочину. Із прийняття працівником позивача авансу (передоплати) за організацію та обслуговування банкету між підприємством та замовником фактично було укладено угоду щодо надання послуги та проведено її реалізацію (продаж), тому незалежно від того чи надано реалізовану послугу фактично, отриманні кошти мали бути проведені через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням фіскального фінансового чека на цю суму і з видачею його замовнику.

2. Щодо забезпечення застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажі товарів згідно кредитних договорів.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 22 липня 2010 року) задовольняючи скаргу ДПІ у справі № 11728/09 за позовом ТОВ „Фокстро”, зокрема, зазначив наступне.

ТОВ „Фокстро” реалізує побутову техніку фізичним особам у кредит через мережу своїх магазинів. Відпуск товарів фізичним особам проводиться на підставі кредитних договорів, які оформляються на кожну покупку окремо. При цьому товариством при продажу товарів згідно кредитних договорів не забезпечено застосування реєстраторів розрахункових операцій та друкування відповідних розрахункових документів встановленої форми.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265 реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь того, що реєстратор розрахункових операцій призначений не тільки для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості проданих товарів.

Зважаючи на сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій Вищий адміністративний суд України погоджується з позицією податкового органу про наявність обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій з метою обліку кількості реалізованих товарів, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

3. Щодо застосування реєстратора розрахункових операцій при відключенні електроенергії.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 17 листопада 2009 року ) відмовляючи в задоволенні касаційної скарги ТОВ „Астар” у справі за позовом до ДПІ, зокрема, зазначив наступне.

Приписами статті 5 Закону № 265 передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4.9 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за № 107/5298 (далі – Порядок № 614), якщо на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) реєстратора розрахункових операцій або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через реєстратор розрахункових операцій суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу реєстратора розрахункових операцій з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків. ТОВ „Астар” не доведено, що була відсутня електроенергія, в результаті чого не було застосовано реєстратор розрахункових операцій, та не надано довідки про здійснення профілактики комп’ютерного устаткування на підприємстві.

4.Щодо здійснення перереєстрації реєстратора розрахункових операцій у випадку зміни адреси використання.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 17 червня 2010 року) задовольняючи касаційну скаргу ДПІ , зокрема, зазначив наступне.

При перевірці суб’єкта господарювання виявлено використання реєстратора розрахункових операцій, який зареєстрований не за адресою господарської одиниці яку перевіряли.

Причиною виникнення спору із справи стало питання щодо наявності у суб'єкта господарювання обов'язку здійснювати перереєстрацію реєстратора розрахункових операцій у випадку зміни адреси використання такого реєстратора розрахункових операцій в межах однієї адміністративно – територіальної одиниці.

За змістом абзацу першого пункту 2.2 Порядок № 614 реєстрація реєстратора розрахункових операцій здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СПД, а якщо СПД обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. У разі використання реєстратора розрахункових операцій на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються на об’єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних реєстраторів розрахункових операцій. Реєстрація та взяття на облік здійснюються безоплатно, реєстрація - не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання СПД уcix необхідних документів.

Згідно з пунктом 2.9 Порядок № 614 для перереєстрації реєстратора розрахункових операцій з метою використання його в іншій господарській одиниці СПД подає до органу ДПС за місцем реєстрації реєстратора розрахункових операцій заяву довільної форми, у якій зазначена сфера застосування реєстратора розрахункових операцій, реєстраційне посвідчення з відміткою, при потребі, про зняття реєстратора розрахункових операцій з обліку, а також визначені пунктом 2.3 документи на господарську одиницю. Посадова особа органу ДПС вносить зміни до відповідного запису в Книзі реєстраторів розрахункових операцій та до реєстраційного посвідчення. У разі використання реєстратора розрахункових операцій на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем провадження господарської діяльності.

Отже, у разі використання реєстратора розрахункових операцій в іншій господарській одиниці суб'єкт господарювання повинен здійснити перереєстрацію реєстратора розрахункових операцій.

5. Щодо забезпечення застосування реєстраторів розрахункових операцій при купівлі пального по картках та талонах.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 17 січня 2008 року) задовольняючи касаційну скаргу ДПІ, зокрема, зазначив наступне.

Продажем товару є не тільки сплата покупцем певної суми коштів, а й приймання-передача товару від продавця у власність покупця (фактичне набуття права власності на товар).

У зв’язку з цим, картки багаторазового використання при здійсненні операцій не можуть використовуватися лише як довіреність (акт приймання-передачі), оскільки право власності на товар (газ, нафтопродукти) переходить лише при передачі пального. Факт переходу права власності від суб’єкта господарювання - продавця до покупців підтверджується поверненням талона (картки) продавцю.

Згідно з нормами Закону № 265 касовий чек є розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу товару, та у відповідності до статті 1 цього Закону роздруковується через зареєстрований згідно вимог чинного законодавства України реєстратор розрахункових операцій.

Таким чином, операції по відпуску пального на автозаправних станціях, у тому числі попередньо оплаченого, повинні проводитися через реєстратор розрахункових операцій, а не дотримання вказаних вимог є підставою для застосування органом ДПС встановлених частиною 1 статті 17 Закону № 265 штрафних санкцій.

6. Щодо порядку проведення перевірок.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 29 вересня 2009 року ) відмовляючи в задоволенні касаційної скарги ПП „Продторг” у справі за позовом до ДПІ, зокрема, звертає увагу на те, що не вручення копії наказу про перевірку при фактичному допуску до її проведення не може бути підставою для скасування рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій при доведеності вчинених правопорушень.

Також Вищий адміністративний суд України (ухвала від 21 квітня 2009 року) зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб’єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог чинного законодавства.

Також багатьма суб’єктами господарювання оскаржуються рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій лише з підстав законності проведення перевірки. Вищий адміністративний суд України в постанові від 21 січня 2010 року висловив свою позицію з зазначеного питання.

Так, згідно зі статтею 111 Закону України від 14 грудня 1990 року № 509-XII „Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон № 509): позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин… (частина шоста);

позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках - за рішенням суду (частина сьома).

Таким чином, позаплановими перевірками є перевірки, що проводяться з підстав, наведених у частині шостій статті 111 Закону № 509, а також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР. Тобто у будь-якому разі перевірки щодо додержання суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) мають статус позапланових у розумінні статті 111 Закону № 509, однак їх проведення не пов’язано з обставинами, переліченими у частині шостій цієї статті.

Відповідно до пункту 2.6 додатку 2 до наказу ДПА України від 11.10.05 № 441 „Методичні рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб” перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів ДПС. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки.

Пунктами 2.7, 2.8, 2.9 названих Методичних рекомендацій передбачено, що перевірки проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку. За рішенням керівника податкового органу дані перевірки можуть проводитися спільно з іншими підрозділами ДПС у межах їх компетенції. За необхідності за рішенням керівника органу ДПС перевірки можуть проводитися спільно з іншими контролюючими органами. За результатами проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу складається типовий акт.

7. Щодо місця проведення розрахунків.

Вищий адміністративний суд України (постанова від 7 квітня 2009 року ) зазначає наступне.

Статтею 2 Закону N 265 місце проведення розрахунків визначено як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до частини 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.06 забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Згідно пункту 4.5 Порядку № 614, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій „службове внесення” та „службова видача”, якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція „службове внесення” використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у спірному випадку є торговий зал магазину позивача, у якому знаходиться прилавок та холодильник, адже Закон № 265 не обмежує поняття місця проведення розрахунків яким-небудь предметом, а встановлює певні ознаки такого місця проведення розрахунків, а саме, що це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти. Саме в торговому залі позивача здійснювались розрахунки і зберігались грошові кошти.

Обговорити питання використання РРО можна на нашому форумі

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 3+4


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум