Оскарження актів органів державної податкової служби

TAXman, 20 жовтня

Розглянемо можливість оскарження актів перевірок, податкових роз’яснень та наказів на проведення перевірок.

1. Щодо оскарження актів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

У липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005 року (далі-КАСУ).

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАСУ справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 статті 17 КАСУ).

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до Закону України від 04.12.90 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон №509) та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів ДПА України 10.08.05 наказом №327 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за №925/11205 (далі-Порядок).

Згідно із пунктом 1.3 статті 1 Порядку, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, що стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відтак, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Щодо оскарження платниками податків податкових роз’яснень

Певний час у судах касаційної інстанції складалася різна практика у справах, порушених за позовом платників податків про визнання протиправними (незаконними, недійсними тощо) податкових роз'яснень, наданих податковими органами.

Предметом оскарження у таких справах були як індивідуальні податкові роз'яснення (надані на запити заінтересованих осіб з питань оподаткування), так і узагальнюючі податкові роз'яснення, надані центральним податковим органом відповідно до повноважень, установлених підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі-закон №2181-ІІІ), і затверджені наказами ДПА України.

В одних випадках суди з посиланням на пункт "і" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 зазначеного Закону вважали, що платник податків має право оскаржити до суду лише роз'яснення, надані центральним податковим органом, причому лише узагальнюючі податкові роз'яснення, а в інших - суди з посиланням на норми статті 124 Конституції України та частину другу статті 2 КАСУ поширювали право звернення з позовом платника податків також і на індивідуальні податкові роз'яснення.

Правову позицію у зазначеній категорії спорів було висловлено Верховним Судом України у справі за позовом ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ДПА України про визнання протиправним та скасування частини податкового роз'яснення.

Зокрема, однією із функцій ДПА України згідно з пунктом 4 статті 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” є надання податкових роз'яснень у порядку, встановленому законом та організація виконання цієї роботи органами ДПС і відповідно до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону №2181-ІІІ роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу.

З позиції Верховного Суду України (постанова від 24.11.09) податкове роз’яснення не може бути предметом спору, оскільки є оприлюдненням офіційного розуміння податковими органами окремих положень законодавства у межах їх компетенції; не має сили нормативно-правового акта, у зв’язку з чим не зобов’язує платника до виконання чи вчинення дій, визначених у податковому роз’ясненні; не є узагальнюючим; не порушує його права та інтереси і не позбавляє права керуватися нормами Закону у випадку незгоди з правовою позицією податкового органу щодо розуміння положень законодавства. Податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

До судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі і на виконання делегованих повноважень, якщо особа вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права і свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод(ст.2, п.1ч.2 ст.17 КАС України).

Із наведених норм права випливає, що платник на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, але при цьому слід урахувати, що останні повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

З аналізу положень абзаців г) та і) пп..4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181-ІІІ убачається, що надання податкових роз’яснень є похідною від основних функцій податкових органів і враховуючи те, що податкові роз’яснення не мають сили нормативно-правового акту, то вони не можуть вступати у конкуренцію з іншими рішеннями суб’єкта владних повноважень (нормативно-правовими актами чи правовими індивідуальної дії), оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Роз’яснення податкових органів (що не затверджено наказами) не є рішеннями, що породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Зважаючи на викладене, відповідно до висловленої судом касаційної інстанції правової позиції, позови платників податків щодо оскарження індивідуальних податкових роз'яснень не підлягають розгляду в адміністративних судах України.

Зазначену позицію підтримано і Вищим адміністративним судом у інформаційному листі від 20.07.10 №1112/11/13-10.

3. Про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення виїзної позапланової перевірки

Відповідно до пункту першого частини другої ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Наказ керівника податкового органу про призначення позапланової перевірки видається ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених статтею 111 Закону №509-XII і згідно з пунктом другим частини першої статті 112 є одним із документів, за умови надання яких під розписку платнику податків податковий орган має право приступити до проведення перевірки.

У свою чергу, згідно з пунктом "г" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону №2181-IІІ в разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, до такого платника податків може бути застосований адміністративний арешт активів.

Таким чином, видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки, а відтак він є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої ст. 17 КАСУ.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним наказу керівника податкового органу про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків, виданого відповідно до статті 111 Закону №509, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 8+2


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум

Последние темы:

Смарт браслет
15 серпня, 1 ответа