Адміністративна відповідальність. Частина 1. Визначення

TAXman, 11 липня

Для виховання у громадян поваги до прав, сумлінного виконання своїх обов'язків суттєво зростає значення адміністративної відповідальності, яка спрямована забезпечити законність та правопорядок у сфері адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, що склалися у державі.

Адміністративну відповідальність можна визначити як реалізацію адміністративно-правових санкцій, застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративних стягнень до громадян і юридичних осіб, що вчинили правопорушення.

До адміністративної відповідальності притягується особа, що вчинила адміністративне правопорушення. Загальне визначення адміністративного правопорушення наведено в ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП), згідно з яким адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. . Наприклад, неукладення трудового договору з працівником: знаєш, що укладати потрібно, передбачаєш, що працівнику не надаватимуться встановлені йому законом блага, цього і бажаєш.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (не знав, що потрібно подавати декларацію, але повинен був і міг знати).

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, які вони зобов’язані виконувати згідно своїх службових обов'язків.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення іноземцями, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Статтею 24 КпАП за вчинення адміністративних правопорушень передбачено такі адміністративні стягнення:

  • попередження як захід адміністративного стягнення, яке виноситься в письмовій формі;
  • штраф – грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;
  • оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - примусове вилучення за рішенням суду і наступна реалізація з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат з реалізації вилученого предмета;
  • конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника;
  • позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
  • виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються місцевим судом (суддею);
  • адміністративний арешт, який установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб та призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Законами України може бути встановлено й інші види адміністративних стягнень. Зокрема, може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації відповідно до вимог ст. 256 КпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У тому випадку, якщо обвинувачуваний відмовляється підписувати протокол, у ньому робиться відповідний запис. При цьому він має право дати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які додаються до протоколу, з відповідною поміткою в ньому (найнадійніший спосіб – на зворотному боці бланка протоколу).

Протокол складається у двох примірниках. Один примірник протоколу залишається у підприємця, інший – передається до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративні правопорушення відповідно до його компетенції.

При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Факт відсутності посадової особи (з причини хвороби, відпустки, звільнення тощо), яка вчинила правопорушення, не звільняє від необхідності складання протоколу.

Протокол не складається у випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження фіксується на місці вчинення правопорушення (ст. 258 КпАП). Складений протокол надсилається органові, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення, місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

По справі про адміністративне правопорушення орган виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу; про закриття справи.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення. До триваючих правопорушень належать порушення, що характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу. Такі порушення тривають доти, доки їх не буде виявлено компетентним органом або поки особа сама не припинить його (наприклад, ст. 1651 КпАП – ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України платників обов'язкових страхових внесків і порушення порядку обчислення та сплати внесків на пенсійне страхування).

Щодо послідовності здійснення процедури провадження у справах про адміністративні проступки, то вона виглядає так.

Після того як складено протокол, його, а також вилучені документи (предмети) передають до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративні правопорушення, для порушення провадження у справі про правопорушення. Справа має розглядатися в присутності «обвинувачуваного». Без нього справа розглядається, лише коли є дані про своєчасне його повідомлення про місце та час розгляду справи, але він не з'явився (при цьому від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи).

Після розгляду справи уповноваженою службовою особою виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення (або про припинення провадження у справі, або про порушення кримінальної справи). Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Якщо будь-який із вищенаведених пунктів порядку накладення штрафів було порушено, або протокол складено (прийнято постанову) не правомочною на те особою, або є інші підтвердження неправомірності накладення адмінштрафу, підприємець може подати скаргу про його скасування.

Порядок оскарження постанови

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення визначено у статтях 287–297 КпАП. Право на оскарження постанови – це форма перевірки законності та обґрунтованості прийнятої по справі постанови, найшвидшого виправлення припущених помилок, виявлення недоліків у роботі органів, які розглядають справу про адміністративні правопорушення.

Розглянемо основні положення загального порядку оскарження адміністративних штрафів.

Скаргу має бути подано протягом 10 днів від дня винесення постанови (згідно зі статтею 289 КпАП). В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

  1. постанову адміністративної комісії – до виконавчого комітету відповідної ради (а потім, за бажанням, до суду) або до районного, районного в місті, міського або міськрайонного суду (далі районного суду), рішення якого є остаточним;
  2. рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – до відповідної ради (а потім, за бажанням, до суду) або до районного суду, рішення якого є остаточним;
  3. постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – до вищого за рівнем органу (вищої за рівнем посадової особи) (а потім, за бажанням, до суду) або до районного суду, рішення якого є остаточним;
  4. постанова районного суду в загальному випадку є остаточною та оскарженню не підлягає. Виняток становлять випадки, зазначені у статті 294 КпАП (про них ітиметься нижче) – коли постанова суду може бути скасована або змінена головою вищого за рівнем суду або за протестом прокурора самим суддею, який виніс постанову.

Скарга подається до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом 3-х діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному її розглядати.

Подання скарги припиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги. Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Призупинення постанови про накладення адміністративного стягнення полягає у відстроченні його виконання. Розпорядження про призупинення стягнення можуть видати лише ті посадові особи, яких наділено правом приймати такі постанови. Причому призупинення може стосуватися як усієї постанови в цілому, так і будь-якої її частини (наприклад, додаткового стягнення).

Суть розгляду скарги або протесту полягає в обов'язку органу або посадової особи перевірити законність та обґрунтованість прийнятої постанови. Одним із головних пунктів такої перевірки є питання щодо компетентності органу або посадової особи розглядати конкретну справу та застосовувати той чи інший захід стягнення. Перевіряючий зобов'язаний установити вину особи в здійсненні адміністративного правопорушення, перевірити законність та обґрунтованість складання протоколу. Необхідно дослідити всі докази по справі: пояснення свідків, потерпілого, висновки експертів тощо.

Також слід перевірити:

  • чи було дотримано порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності;
  • чи не пропущено строки, установлені для розгляду справи;
  • чи виконано вимогу закону щодо обов'язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.

За наслідками розгляду скарги виноситься остаточне рішення про звільнення від сплати штрафу або, навпаки, про сплату його в установлені строки.

Далі докладніше розглянемо особливості накладання та оскарження адміністративних штрафів представниками деяких державних органів.

Отже, постанови (рішення) щодо більшості з перелічених порушень виносить суд (це ми побачимо в наступних частинах).

Вище вже зазначалося, що в загальному випадку постанова районного, міськрайонного суду є остаточною та оскарженню не підлягає – за винятком випадків, зазначених у статті 294 КпАП (коли постанову суду може бути скасовано або змінено головою вищого за рівнем суду або за протестом прокурора самим суддею, який виніс постанову).

Отже, з переліченого вище можна оскаржити постанови за всіма адмінпроступками, крім установлених статтею 1641 КпАП. Останні можна оскаржити у вищому за рівнем податковому органі або в суді.

Щодо оскарження в податковому органі, то розгляд скарг платників податків на постанови про накладення адміністративних стягнень здійснюється відповідно до загального Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПАУ від 11.12.96 р. № 29, із змінами та доповненнями.

Додатковою вимогою зазначеного положення є надання при оскарженні: ксерокопії акта перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення, рішення, прийнятого з розгляду скарги на таку постанову (у разі повторного оскарження).

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення подається до органу державної податкової служби, посадова особа якої винесла цю постанову. Скарга, що надійшла, реєструється протягом 3 діб та надсилається разом із справою до вищого за рівнем органу ДПС (посадової особи, правомочної її розглядати).

Для подання скарги діє загальний строк – 10 днів від дня винесення постанови. Скарги, подані із запізненням, органи державної податкової служби не розглядають (за винятком пропуску встановленого строку з поважної причини). На розгляд скарги відведено десятиденний строк від дня її надходження. У положенні також визначено права заявника щодо подання та розгляду скарги.

Особа, яка направила скаргу на постанову органу державної податкової служби, має право:

  1. особисто викласти аргументи особі, яка перевіряє скаргу, і брати участь у її перевірці;
  2. ознайомитися з матеріалами перевірки;
  3. подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом податкової служби, що розглядає скаргу;
  4. бути присутньою при розгляді скарги;
  5. користуватися послугами адвоката або уповноваженого представника, оформивши це повноваження в установленому законом порядку;
  6. отримати письмову відповідь щодо результатів розгляду скарги;
  7. викладати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги;
  8. вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали наслідком неправомірних рішень;
  9. відкликати або анулювати подану скаргу в будь-який час до прийняття рішення за наслідками розгляду скарги. Відкликання або анулювання скарги провадиться за письмовою заявою особи, яка подала скаргу.

Наприкінці відзначимо, що КпАП встановлено відповідальність, зокрема, за адміністративні правопорушення в сферах охорони праці і здоров'я населення, торгівлі, громадського харчування, надання послуг, фінансів і підприємницької діяльності, стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації, земельних відносин, соціального, пенсійного страхування, ціноутворення, зайнятість населення, захист прав споживачів, вимоги пожежної безпеки тощо.

Враховуючи значну кількість галузей, за правопорушення в яких настає адміністративна відповідальність, у наступних частинах ми детальніше розглянемо суть порушень, правові норми та ступінь відповідальності.

Про адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, підприємницькій діяльності можна ознайомитись тут :« Адміністративні правопорушення. Частина 2 »

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 7+2


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум

Последние темы:

Печь булерьян в дом
21 вересня, 1 ответа
Как Открыть Футбольную Школу
20 вересня, 1 ответа
IP телефония
20 вересня, 1 ответа