Реєстрація новоствореного підприємства платником ПДВ

TAXman, 07 жовтня

Створення суб'єкта господарювання - юридичної особи передбачає обов'язкове взяття на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням. Крім того, виникає питання реєстрації такої особи платником ПДВ.

Для цього необхідно звернутися до норм Закону № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон 168), яким регулюються питання визначення платників ПДВ, об'єкта, ставки оподаткування, переліку звільнених від оподаткування операцій, особливостей оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та сплати податку до бюджету.

Слід зазначити, що якщо новостворений суб'єкт господарювання - юридична особа реєструється як платник єдиного податку за ставкою 10% згідно з Указом № 727/98, відповідно до якого таку особу звільнено від обкладання ПДВ, на неї не поширюється дія Закону № 168. А при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого ст. 1 Указу № 727/98 (1 млн. грн.), така юридична особа зобов'язана подати до органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платника ПДВ. Якщо юридична особа переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та обрала ставку єдиного податку 6%, то відповідно до статей 3 та 6 Указу № 727/98 підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, починаючи з першого числа звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6%. Зауважимо, що питання реєстрації платниками ПДВ суб'єктів спрощеної системи оподаткування у цій статті не розглядатиметься.

Також зазначимо, що статус неприбутковості суб'єкта господарювання не виключає юридичну особу з числа потенційних платників ПДВ.

Кого ж можна вважати платником ПДВ? Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону № 168 до потенційних платників ПДВ належать такі особи:

  • суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
  • інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
  • фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України;
  • представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Щодо філій юридичної особи, то враховуючи, що філія відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу не є юридичною особою, а також не є суб'єктом підприємницької діяльності, підстави для реєстрації філії як платника ПДВ відсутні.

Законом № 168 не встановлено обов'язкової реєстрації юридичної особи платником ПДВ, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно не перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ). Але для цієї норми є виключення, зокрема для юридичної особи, яка:

  • уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пп. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168);
  • поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність лише через своє постійне представництво, зареєстроване на території України (пп. 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168);
  • здійснює операції з реалізації конфіскованого майна (пп. 2.3.4 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168);
  • імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України (п. 2.4 ст. 2 Закону № 168).

Отже, при здійсненні таких операцій вищезазначені особи, у тому числі новостворені юридичні особи, підлягають обов'язковій реєстрації як платники ПДВ незалежно від того, досягають вони загальної суми операцій з поставки товарів (послуг) 300 тис. грн. чи ні.

Якщо новостворена юридична особа планує здійснювати лише операції, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР), то незалежно від досягнення граничної межі обсягу таких операції вона має право не реєструватися платником ПДВ.

У разі якщо особа, на яку не поширюється дія норми п. 2.3 ст. 2 Закону № 168 (щодо обов'язкової реєстрації), вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ і відповідає вимогам п. 2.2 ст. 2 цього Закону, то така реєстрація проводиться за її заявою, яка направляється або вручається особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Особа, яка реєструється добровільно, може вказати у реєстраційній заяві дату, з якої вона бажає бути зареєстрованою платником ПДВ та яка настає не раніше ніж через 20 календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби.

Щодо осіб, у яких загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), то вони підлягають обов'язковій реєстрації як платники ПДВ. Строки реєстрації наведено далі.

При розрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню відповідно до Закону, суб'єкт підприємницької діяльності разом з обсягами операцій, що оподатковуються за ставкою 20% та нульовою ставкою, повинен враховувати й обсяги операцій, які звільнено від обкладання ПДВ.

Порядок реєстрації осіб платниками ПДВ регулюється ст. 9 Закону № 168 та Положенням № 79, затвердженим відповідним наказом ДПА України.

Реєстрація платником ПДВ здійснюється за заявою юридичної особи, яка може бути надіслана на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Форму заяви про реєстрацію наведено в додатку 1 до Положення № 79.

Заява має бути подана в такі строки:

  • особами, що підлягають реєстрації згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168 у зв'язку з перевищенням межі оподатковуваних операцій 300 тис. грн., - не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення вказаної суми оподатковуваних операцій;
  • особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 п. 2.3 та п. 2.4 ст. 2 цього Закону, - не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку здійснення таких операцій.

При цьому необхідно врахувати, що згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону № 168 та п. 11 Положення №79:

  • якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує межу 300 тис. грн. не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом;
  • якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів межу 300 тис. грн., то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву в таких випадках та в такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

До заяви обов'язково додається оригінал платіжного документа про сплату встановленої суми за Свідоцтво про податкову реєстрацію (далі - Свідоцтво). У заяві про реєстрацію зазначається причина реєстрації платником податку, а також один із способів отримання Свідоцтва - поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов'язково має бути підписано заявником із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

Особою, яка підлягає реєстрації як платник ПДВ, у зв'язку із здійсненням нею операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 Закону № 169, може бути визначено у реєстраційній заяві бажаний день реєстрації, що настає не раніше ніж через 20 календарних днів після подання такої заяви до органу державної податкової служби та не пізніше дня, який передує дню початку здійснення таких операцій.

Якщо протягом строку з моменту подання реєстраційної заяви до бажаного дня реєстрації в особи виникнуть обставини або операції, за яких реєстрація платником ПДВ є обов'язковою згідно з п. 2.3 або 2.4 ст. 2 Закону № 168, така особа зобов'язана подати повторну реєстраційну заяву у строки, визначені п. 9.6 ст. 9 цього Закону. У такому випадку реєстрація платника ПДВ з бажаного дня реєстрації анулюється та проводиться реєстрація платника ПДВ у загальному порядку згідно з Положенням № 79.

Бажаний день реєстрації не може бути визначено особами, що підлягають реєстрації згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 та пп. “а” п. 9.6 ст. 9 Закону № 168, у зв'язку з досягненням загальної суми операцій з поставки товарів (послуг) межі 300 тис. грн.

Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до Реєстру та зазначається у Свідоцтві, є дата, що відповідає даті здійснення запису в Реєстрі про таку реєстрацію або бажаному дню реєстрації.

Форму Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ наведено в додатку 2 до Положення № 79.

Під час реєстрації датою початку дії Свідоцтва, яка зазначається у Свідоцтві, є дата податкової реєстрації.

Юридичній особі, яка реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння цього податку та є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ.

Індивідуальний податковий номер для юридичних осіб - це 12-розрядний числовий код такої структури: 7 знаків містять перші 7 знаків ідентифікаційного коду ЄДРПОУ без контрольного числа, 8-й та 9-й знаки - код області за системою кодування, прийнятою в органах державної податкової служби, 10-й та 11-й знаки - код адміністративного району, 12-й знак - контрольний розряд, алгоритм формування якого встановлює центральний орган державної податкової служби України.

Для включених до Єдиного державного реєстру представництв нерезидентів в Україні індивідуальний податковий номер формується у такому самому порядку, як і для юридичних осіб. Для представництв нерезидентів в Україні, які не мають ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру, індивідуальним податковим номером є 9-значний реєстраційний (обліковий) номер із ТРДПАУ.

Копії свідоцтва про реєстрацію, засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його відокремлених підрозділах.

Особи, зареєстровані платниками ПДВ, набувають прав та обов'язків, встановлених Законом № 168 зокрема, щодо нарахування податку та складання податкових накладних; відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, має обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають обкладанню ПДВ, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі ст. 3 Закону № 168 та звільнених від оподаткування згідно зі статтями 5 та 11 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форми і порядок заповнення яких затверджено наказом № 165 (податкова декларація з ПДВ (загальна)) та № 221 (податкова декларація з ПДВ переробного підприємства).

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови в зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форму й порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних затверджено наказом ДПАУ № 165 (в редакції наказу № 244).

Особи, зареєстровані платниками ПДВ, мають дотримуватися правил та термінів звітування. Пунктом 7.8 ст. 7 Закону № 168 встановлено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, - календарний квартал.

Якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Квартальний податковий період особа може вибрати не раніше ніж за 12 місячних податкових періодів у разі, якщо обсяг оподатковуваних операцій за вказаний період не перевищував 300 тис. грн. Заява про вибір квартального податкового періоду подається до податкового органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Щодо платників ПДВ, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і застосовують ставку єдиного податку 6% та водночас є платниками ПДВ, то слід зазначити, що при виборі періодичності подання звітності такі платники можуть скористатися нормами Указу № 727/98, відповідно до якого податковим звітним періодом є квартал.

Щодо визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит, то відповідно до загального правила, визначеного пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

  • або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
  • або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У разі здійснення операцій з використанням торговельних автоматів, кредитних або дебетових карток, операцій з фінансової оренди (лізингу) тощо дата виникнення податкових зобов'язань визначається за нормами підпунктів 7.3.2 - 7.3.8 Закону № 168.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Законуподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

  • придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
  • придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка є звітним податковим документом й водночас розрахунковим документом. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом № 165.

Підставою для нарахування податкового кредиту без податкової накладної, як виняток, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника при операціях з поставки товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками в межах граничної суми, встановленої Нацбанком України для готівкових розрахунків.

Крім того, підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

  • транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця, за винятком тих, у яких форми встановлено міжнародними стандартами;
  • касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн. за день (без урахування ПДВ).

При імпорті товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ, або погашений податковий вексель (пп. 7.2.7 Закону № 168).

Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для операцій з імпорту товарів (супутніх послуг) та поставки послуг. нерезидентом на митній території України, операцій фінансової оренди, операцій з контрактів, визначених довгостроковими, та для товарів (послуг), придбання (поставка) яких контролюється приладами обліку, дата визначення податкового кредиту здійснюється за правилами, встановленими підпунктами 7.5.2 - 7.5.4 Закону № 168.

Для закріплення викладеного матеріалу наведемо декілька прикладів за допомогою запитань-відповідей.

1. Який порядок обкладання ПДВ операцій з передачі до статутного фонду новоствореного підприємства корпоративних прав (частки в статутному фонді іншого товариства) ?

Згідно з пп. 3.2.1 Закону № 168 операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Оскільки при внесенні до статутного фонду новоствореного підприємства корпоративних прав відбувається обмін одних корпоративних прав (частки у статутному фонді) на інші, то зазначена операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.

2. Чи має зареєструватися платником ПДВ юридична особа, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки послуг перевищує 300 тис. грн., але при цьому в сумі зазначених операцій переважну частину займає обсяг пільгових операцій?

Обов'язковій реєстрації як платник ПДВ підлягає особа, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно із Законом № 168, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. без урахування ПДВ (пп. 2.3.1 цього Закону).

Отже, нормами Закону № 168 не обмежено особу в обов'язковій реєстрації платником ПДВ залежно від здійснення саме оподатковуваних операцій.

Тому в разі якщо обсяг операцій з поставки послуг (як звільнених, так і оподатковуваних) перевищує 300 тис. грн., то особа має обов'язково зареєструватися платником ПДВ.

3. Чи має новостворене підприємство нарахувати податкові зобов'язання за отриманими коштами та основними засобами, отриманими від засновника як поповнення статутного фонду?

Відповідно до пп. 3.1.1 Закону № 168 об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місцем надання яких є митна територія України. Визначення термінів “поставка товарів” та “поставка послуг” наведено у п. 1.4 ст. 1 Закону № 168.

Отже, операція з отримання грошових та матеріальних активів (зокрема, основних засобів) від засновників, що здійснюється згідно зі статутними документами, які пройшли державну реєстрацію, не є для отримувача операцією з поставки.

У разі якщо кошти та основні засоби отримано за послуги, надані таким отримувачем у межах його господарської діяльності, то такі операції підлягають обкладанню ПДВ на загальних підставах.

Щодо засновника - платника ПДВ, то така передача основних фондів як внеску до статутного фонду підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

4. У результаті поділу суб'єкта господарювання утворилося два підприємства. Майнові права та обов'язки поділили за розподільним актом (балансом). Новоствореному підприємству передано активи й зобов'язання пропорційно його внеску до статутного фонду. Чи є така операція об'єктом оподаткування?

Відповідно до пп. 3.2.8 Закону № 168 не є об'єктом обкладання ПДВ операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

При цьому під поставкою сукупних валових активів розуміють поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Згідно зі ст. 59 Господарського кодексу припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права й обов'язки переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Таким чином, реорганізація шляхом поділу не може розглядатися як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізація полягає у переході за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнових прав і обов'язків до правонаступника і тому не підлягає обкладанню ПДВ.

5. Чи може підприємство вимагати від своїх контрагентів додаткові документи, які б підтверджували їх статус платника ПДВ?

Реєстрація суб'єктів господарювання платником ПДВ регламентується Законом № 168 та Положенням № 79. Податковий орган видає заявнику (надсилає поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, бланк якого виготовлено на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.

Податковий орган може також засвідчувати копії Свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ у порядку, передбаченому п. 14.4 Положення № 79.

Видачу будь-яких інших документів, які підтверджують статус платника ПДВ, законодавчо не передбачено.

Дані щодо юридичних чи фізичних осіб, які реєструються платниками ПДВ, заносяться до Реєстру платників ПДВ, ведення якого здійснюється центральним податковим органом.

Відповідно до п. 35 Положення № 79 для інформування платників податку ДПА України щомісяця у термін до 12 числа оприлюднює на wеb-сайті ДПА України (www.sta.gov.uа):

  • дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі;
  • інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва та спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Отже, платник податків для підтвердження достовірності відомостей щодо своїх контрагентів в будь-який час може отримати зазначену інформацію на офіційному сайті ДПА України.

6. Чи може філія, яка не має статусу юридичної особи, зареєструватися платником ПДВ?

Враховуючи те, що відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу філія не є юридичною особою, а також не є суб'єктом підприємницької діяльності, у податкових органів відсутні підстави для реєстрації філії як платника ПДВ.

Відповідно до п. 2 Порядку № 165 платник податку, до складу якого входять філії та інші структурні підрозділи платника податку, які не зареєстровані платниками ПДВ, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних.

Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника ПДВ.

Відповідальність за недотримання вимог цього Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник ПДВ.

7. Чи повиннановостворена юридична особа, яка є неприбутковою організацією, реєструватися як платник ПДВ?

Неприбуткові організації повинні зареєструватися як платники ПДВ, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ), та в інших випадках, передбачених п. 2.3 ст. 2 Закону № 168.

Також слід зазначити, що ознака неприбутковості не впливає на статус платника ПДВ або на особливості обкладання ПДВ.

У статті використані матеріали із журналу “Вісник податкової служби України”, автори - Сергій ТИМОШЕНКО та Наталія БОНДАРЕНКО.

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 8+0


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум

Последние темы:

Печь булерьян в дом
21 вересня, 1 ответа
Как Открыть Футбольную Школу
20 вересня, 1 ответа
IP телефония
20 вересня, 1 ответа