Трудова енциклопедія: оформлення трудових відносин з найманими працівниками (частина 2)

TAXman, 10 серпня

Що означає робота в режимі неповного робочого часу? Чим відрізняється така робота від роботи на умовах скороченого робочого часу

Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України (КЗпП) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Отже, робота в режимі неповного робочого часу оплачується пропорційно виконаній нормі праці.

До речі, робота в режимі неповного робочого часу є достатньою підставою, щоб нараховувати працівнику заробітну плату менше встановленого мінімального розміру. Однак, щоб її розрахувати (та обґрунтувати її нарахування), підприємцю необхідно вести якийсь регістр обліку робочого часу. Самим підходящим для цього випадку є табель обліку робочого часу, в якому міститиметься інформація про фактично відпрацьований час (скільки фактично працівник відпрацював).

Дуже важливо, щоб у трудовому договорі з працівником було застережено можливість його роботи в режимі неповного робочого часу. Так, у трудовому договорі можна застерегти, що працівник працюватиме, наприклад, з 9 до 13, тобто чотири години на день, тоді йому належить до сплати як мінімум половина встановленого розміру мінімальної зарплати. Можна взяти працівника і на годину, і на дві – у цьому випадку він повинен отримувати заробітну плату не нижче однієї восьмої або відповідно однієї четвертої розміру мінімальної заробітної плати. Наприклад, якщо працівник працює дві години на день, йому слід виплачувати не менше 93,75 грн. (375 : 4) на місяць.

Усе це стосується не тільки працівників-сумісників, але і тих, хто працює у підприємця як за місцем основної роботи (із записом у трудовій книжці).

Не слід плутати роботу на умовах неповного робочого часу з роботою на умовах скороченого робочого часу. Скорочений робочий час, як зазначено у статті 51 КЗпП, установлюється окремим категоріям працівників (наприклад, працівникам віком від 16 до 18 років; працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці тощо). При цьому має бути дотримано мінімальні гарантії щодо оплати праці, тобто таким працівникам не можна виплачувати заробітну плату нижче мінімального розміру.*

Приклад. У підприємця встановлено 40-годинний робочий тиждень. У нього є працівники до 18 років. Для цієї категорії працівників у будь-якому разі встановлюється скорочена тривалість робочого часу – 36 годин на тиждень. Отже, працівникам до 18 років підприємець має виплачувати заробітну плату з розрахунку не менше 375 грн. за відпрацьовані 36 годин на тиждень, у той час як іншим працівникам слід виплачувати зарплату з розрахунку не менше 375 грн. за відпрацьовані 40 годин.

Якщо працівнику доводиться затримуватися на роботі, чи можна оформити таку роботу як надурочну та як правильно це зробити, щоб не було претензій з боку перевіряючих?

Відразу зауважимо, що оформити роботу працівників як надурочну підприємець зможе тільки у виняткових випадках – якщо такі «виходи» працівників відбуватимуться досить рідко.

Узагалі, КЗпП дуже обмежує для роботодавця можливість використовувати працю найманих працівників надурочно. Так, у статті 62 КЗпП зазначено, що надурочні роботи, тобто роботи понад установлену тривалість робочого дня, як правило, не допускаються. Надурочні роботи можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, які визначаються КЗпП та іншим законодавством, а саме:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, відвернення стихійного лиха, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку;

3) за необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки через технічні умови виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) за необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи у разі неявки працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви.

Крім того, КЗпП передбачено і обмеження щодо тривалості проведення надурочних робіт.

Так, надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного робітника або службовця чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

КЗпП також передбачено таке: якщо найманий працівник працює надурочно, йому обов'язково потрібно провадити відповідну оплату надурочних робіт.

Так, при почасовій системі оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

При відрядній системі оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого провадиться за почасовою системою, – за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад установлений робочий час в обліковому періоді у зазначеному порядку: тобто або в подвійному розмірі годинної ставки, або у вигляді доплати в розмірі 100 відсотків тарифної ставки.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Якщо говорити про надурочні роботи, то слід мати на увазі, що існують не тільки обмеження щодо можливих випадків застосування надурочних робіт, але й обмеження щодо залучення до надурочних робіт різних категорій працівників. Так, статтею 63 КЗпП заборонено залучати до надурочних робіт:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

2) осіб, молодших вісімнадцяти років;

3) працівників та службовців, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять.

Перелічених вище осіб не можна залучати до роботи надурочно, навіть якщо вони на це погоджуються.

Як випливає з викладеного вище, обмежень щодо надурочних робіт досить багато: це й обмеження щодо видів робіт, які можуть провадитися надурочно, і обмеження щодо осіб, які можуть залучатися до роботи надурочно, і обмеження щодо тривалості надурочних робіт. Водночас, якщо у підприємця працівники на роботі затримуються не дуже часто, тобто у виняткових випадках, то можна все оформити як надурочну роботу, але при цьому таку роботу потрібно працівникам відповідно оплачувати.

При цьому кожний надурочний вихід підприємець повинен супроводжувати письмовим розпорядженням у довільній формі: «через такі-то екстрені обставини водію такому-то слід виконати таку-то роботу надурочно...».

Якщо ж працівнику понад установлену тривалість робочого дня потрібно залишатися (виходити на роботу) не те щоб часто, але все ж таки час від часу, то найкраще оформити «все це» як роботу з ненормованим робочим днем.

Що означає поняття «ненормований робочий день», як і в яких випадках можна оформляти працівників на такий режим?

Чинним законодавством про працю допускається, що для окремих категорій працівників може встановлюватися ненормований робочий день, при якому виконання роботи відбувається іноді понад установлену тривалість робочого часу. Суть такого робочого режиму полягає в тому, що працівник може залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу (тобто понад нормальну тривалість робочого тижня, що становить 40 годин) без додаткової оплати.

Слід зауважити, що таке поняття, як «ненормований робочий день», в українському трудовому законодавстві хоч і присутнє, але в КЗпП про нього немає ні слова. Більш-менш чітку уяву про поняття «ненормований час» надає нам сьогодні тільки один, досить старий, але ще чинний документ – наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної відпустки у зв'язку з особливим характером праці» (далі – Рекомендації № 7).

Відповідно до цього документа: «ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням)…».

Таке поняття ненормованого робочого дня, наведене в Рекомендаціях № 7, дозволяє дійти висновку, що ненормований робочий день:

– не може застосовуватися для всіх без винятку працівників;

– робота понад нормальну тривалість робочого часу для працівників з ненормованим робочим днем допускається, якщо виникне потреба.

Що стосується працівників, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, то в Рекомендаціях № 7 зазначено: ненормований робочий день може встановлюватися тільки для окремих категорій працівників, а саме для осіб:

– робота яких не піддається точному обліку часу;

– робочий час яких у зв'язку з характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

– які розподіляють час роботи на свій розсуд.

Для підприємств, установ і організацій перелік працівників з ненормованим робочим днем може встановлюватися колективним договором або галузевими інструкціями. Що стосується фізичних осіб – підприємців, то їм слід зазначити в самому трудовому договорі з працівником, що до останнього застосовується режим ненормованого робочого дня. Якщо в трудовому договорі не зазначено, що працівник залучається до роботи з ненормованим робочим днем, то до трудового договору з найманим працівником слід унести відповідні зміни1.

(1 Зміни оформляються так. Укладається додаткова угода до договору (сам договір не змінюється). Один примірник цієї угоди разом із письмовим повідомленням надсилається (приноситься) до центру зайнятості, в якому було зареєстровано трудовий договір. Усе. Можна вважати, що зміни внесено.)

Крім того, у трудовому договорі потрібно зафіксувати, що за «ненормованість» працівнику належить додаткова відпустка (докладніше про відпустку ми поговоримо далі).

Щодо застосування такого режиму роботи, як ненормований робочий день, Рекомендаціями № 7 визначено ще одну особливість. Так, на думку авторів Рекомендацій № 7, режим ненормованого робочого дня (а відповідно і додаткова відпустка) не можуть застосовуватися щодо найманих працівників, які працюють у режимі неповного робочого дня. Це обмеження не поширюється на працівників, які працюють у режимі неповного робочого тижня, але з повним робочим днем – такі працівники можуть працювати «ненормовано».

Тепер про відпустки. Такий спеціальний режим роботи, як ненормований робочий день, відповідно до законодавства винагороджується наданням додаткової відпустки. Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону про відпустки2 працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Конкретну тривалість додаткової відпустки потрібно застерегти в трудовому договорі – це може бути і 7 днів, і 6, і 5, і 4, і 1 – залежно від часу зайнятості працівника у відповідних умовах**.

(2 Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, зі змінами та доповненнями.)

При цьому за бажанням працівника замість надання додаткової відпустки (до 7 календарних днів) йому можна видати компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (це дозволяється згідно зі статтею 24 Закону про відпустки).

Що таке почасова форма оплати праці? Як правильно організувати почасову оплату праці, щоб потім не довелося доплачувати працівнику заробітну плату до розміру мінімальної та не порушувати законодавство про працю?

Почасова форма оплати праці передбачає оплату праці працівника пропорційно відпрацьованому часу. Інакше кажучи, при почасовій оплаті розрахунок заробітної плати здійснюється виходячи з годинної тарифної ставки працівника та фактично відпрацьованого ним часу за розрахунковий період:

Зпоч = Тг х Вг,

де Зпоч – загальний заробіток почасовика за розрахунковий період;

Тг – годинна тарифна ставка, що відповідає розряду працівника, грн.;

Вг – фактично відпрацьований час, год.

Наприклад, годинна тарифна ставка працівника становить 3,50 грн., за місяць ним було відпрацьовано 160 годин. Отже, його місячний заробіток становитиме 560 грн. (3,50 грн. х 160 год.).

Нормальною тривалістю робочого часу вважається 40-годинний робочий тиждень. Цю норму в загальному випадку перевищувати не можна (як виняток, у певних випадках працівник може залучатися до надурочних робіт; особливості також передбачено для працівників з ненормованим робочим днем).

Водночас, як випливає зі ст. 50 КЗпП, підприємства та організації при складанні колективного договору можуть установлювати норму тривалості робочого часу менше 40 годин на тиждень (наприклад, 36-годинний або 18-годинний робочий тиждень). Як правило, тривалість робочого часу менше 40 годин на тиждень установлюється на підприємстві не для всіх, а для окремих категорій працівників.

При почасовій оплаті праці оплачуватися праця працівника має так, щоб, відпрацювавши 40 годин на тиждень при 40-годинному робочому тижні, 36 годин при 36-годинному або 18 годин при 18-годинному робочому тижні, працівник отримав заробітну плату не нижче мінімальної. Виходить, що підприємцю вигідніше (для себе) установлювати норму тривалості робочого часу 40 годин на тиждень або взагалі не робити спеціального застереження про це в трудовому договорі.

Якщо вже маєш намір прийняти працівника на меншу кількість годин з відповідною оплатою, то краще оформити працівника на режим неповного робочого часу.

При почасовій оплаті праці дуже важливо, щоб мінімальну годинну тарифну ставку було встановлено підприємцем з урахуванням діючого розміру мінімальної заробітної плати, а також з урахуванням норми тривалості робочого часу за кожний конкретний місяць.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2006 році становить 375 грн.

Що стосується норми тривалості робочого часу на місяць (адже при 40-годинному робочому тижні в одному місяці може бути одна кількість робочих годин, а в іншому – зовсім інша), то ці дані за всіма місяцями 2006 року можна взяти з листа Мінпраці від 04.10.2005 р. № 7881/0/14-05/036-15 (див. «Власне Діло», 2006, № 3)***.

Так, при 40-годинному робочому тижні норма тривалості робочого часу в липні 2006 року становить 168 годин.

Отже, годинна тарифна ставка в липні 2006 року для найманих працівників підприємця має бути не нижче 2,23 грн.3 на годину (375 грн. : 168 год.).

(3 Для тих категорій працівників, яким відповідно до КЗпП належить працювати в режимі скороченого робочого часу, «гранична» годинна тарифна ставка має розраховуватися виходячи з тієї норми тривалості робочого часу, що у них є максимальною. Наприклад, для працівників до 18 років передбачено максимальну тривалість робочого тижня 36 годин. У липні для них норма тривалості робочого часу становила 151,2 години. Отже, годинна тарифна ставка для них має бути не нижче 2,36 грн. (357 : 151,2).)

Якщо годинна тарифна ставка буде менше, то підприємцю необхідно буде здійснити відповідну доплату.

Як уже зазначалося, у разі встановлення підприємцем режиму неповного робочого часу (неповного робочого дня або тижня) він має можливість виплачувати заробітну плату нижче мінімально встановленого розміру.

Розглянемо на прикладі, як це правильно зробити. Працівник, який працює на умовах неповного робочого часу, відпрацював у липні 80 годин. Годинна тарифна ставка становить 2,23 грн./год. У підприємця встановлено 40-годинний робочий тиждень. Нарахована працівнику заробітна плата становила 178,4 грн.

Отже, при почасовій формі оплати праці підприємцю, щоб уникнути можливих проблем, необхідно оплачувати працю працівника за годинними тарифними ставками, що визначаються залежно від норми тривалості робочого часу за певний місяць і розміру мінімальної заробітної плати.

Як оформити працівника на цілодобовий режим роботи? Як зазначити такий режим роботи в трудовому договорі?

Якщо у підприємця виникла необхідність взяти на роботу декількох найманих працівників, які працюватимуть подобово, він може це зробити без зайвих проблем, головне – усе оформити правильно, не порушуючи вимог КЗпП.

Статтею 61 КЗпП передбачено, що на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримано встановлену для цієї категорії працівників щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається ведення підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин.

Отже, щоб оформити деяких працівників на добовий режим роботи (або всіх, якщо є така необхідність), для цих працівників потрібно запровадити підсумований облік робочого часу.

Підсумований облік робочого часу ведеться шляхом складання графіків змінності, в яких відображається час роботи та відпочинку для кожного працівника. Тривалість робочого часу не має перевищувати в обраному періоді нормальну тривалість робочого часу, тобто не може перевищувати 40 годин на тиждень. Отже, графіки змінності має бути складено так, щоб кожний працівник відпрацював за місяць певну кількість годин, не перевищуючи при цьому встановлену норму тривалості робочого часу.

При цьому підприємцю не треба самому підраховувати, скільки ж годин на місяць працівник повинен відпрацювати при 40-годинному робочому тижні з урахуванням норм, передбачених КЗпП. Норму тривалості робочого часу в годинах за кожний місяць кожного року можна взяти із щорічних листів Міністерства праці та соціальної політики України.

Так, у листі Мінпраці від 04.10.2005 р. № 7881/0/14-05/036-15 (див. «Власне Діло», 2006, № 3) визначено такі норми тривалості робочого часу (у годинах) (при 40-годинному робочому тижні):

– на червень 2006 року – 159 годин;

– на липень 2006 року – 168 годин;

– на серпень 2006 року – 175 годин;

– на вересень 2006 року – 168 годин тощо.

Виходячи з цього, підприємцю слід скласти графіки змінності на «добових» працівників так, щоб загальна кількість годин, відпрацьованих ними за місяць, не перевищувала наведені вище норми.

Крім того, при складанні графіків потрібно враховувати, що:

– тривалість перерви в роботі між змінами повинна бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється (стаття 59 КЗпП);

– працівникам надається перерва для відпочинку та харчування. Перерва не включається до робочого часу (стаття 66 КЗпП).

Що стосується питання зазначення режиму роботи в трудовому договорі, то його також можна вирішити.

У розділі 4 трудового договору між працівником і фізичною особою (за формою, затвердженою наказом Мінпраці від 08.06.2001 р. № 260), в якому проставляється час виконання робіт, можна зазначити таке:

...

Звернемо увагу підприємців, що графік змінності має бути підписано підприємцем особисто та засвідчено його печаткою (якщо вона у нього є). Це необхідно для того, щоб у перевіряючих органів було менше підстав для сумнівів щодо обґрунтованості застосування саме цього графіка. Адже графік змінності, де чітко прописано режим роботи працівників, з підписом і печаткою підприємця набуває чинності повноцінного внутрішнього документа.

На закінчення наведемо основні висновки, що випливають із цієї статті.

Висновки

Робота в режимі неповного робочого часу оплачується пропорційно виконаній нормі праці.

Скорочений робочий час (не плутати з режимом неповного робочого часу), в обов'язковому порядку встановлюється окремим категоріям працівників (наприклад, працівникам віком від 16 до 18 років; працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці тощо). При цьому мінімальні гарантії щодо оплати праці має бути дотримано, тобто таким працівникам не можна виплачувати заробітну плату нижче мінімального розміру.

Надурочна робота – це робота з ініціативи роботодавця понад встановлену тривалість робочого часу. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника або службовця чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

При почасовій системі оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

При режимі роботи з ненормованим робочим днем працівник може за необхідності залучатися до праці понад нормальну тривалість робочого часу (тобто понад нормальну тривалість робочого тижня, що становить 40 годин) без додаткової оплати, але йому належить компенсація у вигляді додаткової відпустки.

При почасовій оплаті праці дуже важливо, щоб мінімальну годинну тарифну ставку було встановлено підприємцем з урахуванням діючого розміру мінімальної заробітної плати, а також з урахуванням норми тривалості робочого часу за кожний конкретний місяць.

Автор - Олеся Александрова

Консультант газети «Власне Діло»

«Власне Діло», 4 вересня 2006 р., № 17 (168), с. 4 (www.factor.ua)

Дата підготовки 04.09.2006

Газета «Власне Діло»

Примітки до статті...

* До речі, про відмінність між роботою на «неповних» та «скорочених» умовах Мінпраці розповідає у листі від 29.03.2007 р. № 713/19/71-07.

** Мінпраці також зазначає, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором (лист від 04.06.2007 р. № 174/13/116-07).

*** До речі, розрахунку норми тривалості робочого часу на 2007 рік присвячено лист Мінпраці від 09.10.2006 р. № 6540/0/14-06/13. Аналогічна інформація, але вже для року 2008 міститься у листі Мінпраці від 18.09.2007 р. № 6884/0/14-07/13.

ЛІГАБізнесІнформ

українська Мережа ділової інформації - www.liga.net

Питання, пов’язані із трудовими відносинами, можна обговорити на нашому форумі тут :

«Предпринимательская деятельность : Персонал»

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 9+7


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум

Последние темы:

Досуг для взрослых
19 червня, 1 ответа
авто
19 червня, 1 ответа