Трудова енциклопедія: оформлення трудових відносин з найманими працівниками (частина 1)

TAXman, 09 серпня

Першоджерело: укладення та реєстрація трудового договору

Що таке трудовий договір з працівником і для чого він потрібний?

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та угодою сторін.

Складання трудового договору – відповідальна річ. Формальне ставлення до цього документа може обернутися для підприємця штрафами за недотримання трудового законодавства та значними сумами позовів працівників, обурених невиконанням умов договорів.

Складаючи трудовий договір, підприємець повинен уважно вивчити його структуру та ретельно продумати, що саме він хоче в ньому відобразити.

«Рибу» трудового договору (текст зразка форми з пропусками для внесення актуальних відомостей, умов) підприємець може придбати в пунктах продажу бухгалтерських бланків, також підприємець може самостійно скласти трудовий договір, дотримуючись зразка форми, затвердженого наказом № 2601.

(1 Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою» від 08.06.2001 р. № 260, зі змінами та доповненнями.)

У цьому випадку обов'язковим є дотримання письмової форми договору.

Чи можна вносити зміни до встановленої форми договору або необхідно суворо її дотримуватися?

Міністерство праці у своєму листі від 09.10.2001 р. № 06/2-4/133, посилаючись на позначку «Зразок» поряд з формою трудового договору, затвердженою наказом № 260, стверджує, що сторони договору можуть вносити зміни та доповнення, які не погіршують становища працівників відповідно до трудового законодавства. Але водночас працівники служби зайнятості найчастіше вимагають чіткої відповідності до встановленої форми, аргументуючи це тим, що в ній уже передбачено все необхідне.

Але слід зауважити, що насправді форма договору, затверджена наказом № 260, має значний недолік – вона не враховує специфіку умов праці так званих «лоточників», «реалізаторів», продавців, водіїв, які звичайно і є найманими працівниками підприємця. Оскільки у формі договору ніякої специфіки не передбачено, досить складно сформулювати певний режим роботи, суму місячної заробітної плати, рівень і норми виконуваної роботи, якість результатів праці тощо цієї категорії працівників, а тим більше докладно викласти все це у чотирьох рядках одного пункту договору. Але ж фізична особа – підприємець не затверджує внутрішній трудовий розпорядок, штатний розпис і не укладає зі своїми працівниками, як це відбувається на підприємствах, колективних договорів, в яких саме і застерігаються всі ці умови1*. Тому підприємцю було б важливо врахувати їх (умови) саме в трудовому договорі з кожним працівником. Але щоб це стало можливим, у формі трудового договору слід було б виділити додаткові пункти, яких автори наказу № 260 не передбачили.

Власне, для цього випадку і буде у пригоді згаданий вище лист Мінпраці, що дозволяє від типової форми трудового договору відступати.

Як правильно скласти трудовий договір?

Трудовий договір складається в трьох примірниках: по одному для працівника, роботодавця та центру зайнятості.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний надати роботодавцю паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а якщо працівник влаштовується на роботу вперше та на нього ще не заведено трудову книжку, – документ про освіту із зазначенням спеціальності, кваліфікації. Дані цих документів використовуються при заповненні обов'язкових реквізитів трудового договору.

Такими реквізитами договору є: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, паспортні дані та ідентифікаційний код, місце проживання працівника та роботодавця. Роботодавець обов'язково повинен зазначити номер свого свідоцтва про реєстрацію підприємця, а найманий працівник надає відомості про своє останнє місце роботи та професію.

У трудовому договорі підприємець спочатку зазначає свої дані, потім дані найманого працівника.

У першому пункті трудового договору зазначається строк його дії, що встановлюється за погодженням сторін. Договір може бути: безстроковим (тобто укладеним на невизначений строк), укладеним на строк, визначений домовленістю сторін, або на строк виконання якоїсь певної роботи (докладно про укладення строкового договору див. с. 34 сьогоднішнього номера)2*.

Найважливішим є другий пункт договору, в якому зазначаються обов'язки працівника. У цьому пункті договору слід чітко та докладно описати характеристики роботи та вимоги щодо її виконання, щоб потім не було непорозумінь і претензій із приводу виконання тих чи інших функціональних обов'язків найманого працівника. За необхідності в цьому пункті можна зазначити обсяг, якість і строки виконання робіт. Можна, звичайно, зробити простіше – позначити роботу в більш загальному вигляді, що і рекомендують зробити працівники служби зайнятості.

Наступний пункт договору визначає основний обов'язок роботодавця оплачувати працю працівника в розмірі не нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Що стосується підприємців, то стосовно формування заробітної плати найманих працівників у трудовому законодавстві для них не передбачено жодних особливостей. Тому найчастіше фізична особа – підприємець установлює розмір заробітної плати шляхом погодження його із самим працівником, з огляду на «цінність» його праці та виходячи зі своїх матеріальних можливостей. Мабуть, єдиним обмеженням при цьому буде законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

У третьому пункті договору є ще одна фраза – про обов'язки підприємця забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці.

Наступні три пункти договору містять інформацію про час роботи та відпочинку, що встановлюється для працівника. Усі ці норми суворо регламентовано трудовим законодавством. Так, відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. У зв'язку з цим режим роботи встановлюється з урахуванням розподілу цих сорока годин на п'ять або шість днів робочого тижня.

Залежно від режиму робочого тижня (п'яти- або шестиденного) установлюються вихідні дні (один або два дні). При цьому слід урахувати, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку не повинна бути менше 42 годин.

Також у договорі зазначається тривалість щорічної оплачуваної відпустки (не менше 24 календарних днів). Відповідно до статті 74 КЗпП на період надання щорічної відпустки за громадянами, які працюють за трудовими договорами у фізичних осіб, зберігається місце роботи та заробітна плата. Отже, якщо громадянин перебуває в оплачуваній відпустці, він, як і раніше, вважається найманим працівником цього підприємця, а отже, за нього слід доплачувати 50 % єдиного або фіксованого податку.

Окремою умовою трудового договору виділено обов'язок сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням найманих працівників.

Як реєструється трудовий договір?

Трудовий договір (укладений у письмовій формі) необхідно зареєструвати в державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця в тижневий строк з моменту фактичного допущення найманого працівника до виконання роботи (стаття 24 КЗпП).

Очевидно, що момент укладення трудового договору та момент фактичного допущення працівника до виконання його обов'язків можуть не збігатися. При цьому зазначений вище тижневий строк починає збігати саме з моменту допущення. Так от, з урахуванням деяких реєстраційних формальностей у соцфондах, ми б рекомендували подавати трудовий договір на реєстрацію в тижневий строк з моменту фактичного допущення найманого працівника до виконання роботи, але до закінчення 10 днів з моменту укладення трудового договору.

При реєстрації трудового договору підприємець повинен подати відповідальній особі служби зайнятості такі документи: паспорт, Свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та довідку податкової адміністрації про ідентифікаційний номера.

Працівник, який влаштовується на роботу, подає: паспорт, трудову книжку (якщо вона є), довідку податкової адміністрації про присвоєння йому ідентифікаційного номера.

Відповідальна особа центру зайнятості реєструє трудовий договір у спеціальній книзі реєстрації трудових договорів і засвідчує всі три примірники своїм підписом із зазначенням дати його реєстрації.

На що слід звернути увагу: останнім часом центри зайнятості вимагають, щоб і підприємець, і працівник особисто були присутні при реєстрації договору (із представниками не хочуть мати справу). Відповідне твердження також можна зустріти і в листі № ДЦ12-1660/0/6-062.

(2 Лист Інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 30.03.2006 р. № ДЦ12-1660/0/6-06.)

Підприємець і трудові книжки працівників

Чи повинен приватний підприємець вести трудові книжки на своїх працівників?

Відповідно до статті 48 КЗпП на підприємців-роботодавців покладено обов'язок ведення трудових книжок на всіх найманих працівників, які працюють у них більше п'яти днів.

На практиці відповідний обов'язок реалізується так: підприємець на підставі зареєстрованого в центрі зайнятості трудового договору робить записи про прийняття або звільнення працівника в його трудовій книжці, після чого ці записи підтверджуються підписом посадової особи центру зайнятості та засвідчуються його печаткою. Зберігаються трудові книжки безпосередньо у працівників, що іноді призводить до небажаних для підприємця наслідків (буває, що працівники просто «зникають»).

На яких працівників підприємець повинен вести трудові книжки?

Підприємець зобов'язаний вести трудові книжки на всіх найманих працівників, які працюють у нього більше п'яти днів, крім сумісників. Громадяни, які щось роблять для підприємця за договорами цивільно-правового характеру, найманими працівниками у межах таких договорів не є, відповідно ні трудовий договір, ні трудова книжка в цьому випадку не застосовуються.

Поговоримо докладніше про сумісництво. Якщо громадянин має більше одного місця роботи (маються на увазі трудові відносини), то сумісництвом для нього буде робота на місті іншому, ніж те, де у трудовій книжці громадянина зроблено запис про роботу.

Виходить, якщо працівник уже віддав свою трудову книжку якомусь роботодавцю або в ній уже зробив запис про прийняття на роботу якийсь підприємець-роботодавець, то підприємець, який приймає такого громадянина на роботу, уже не повинен здійснювати записи в його трудовій книжці.

Слід зауважити, що на підприємця не покладено обов'язок вимагати від працівника, який наймається до нього на роботу як сумісник, будь-яких документів, які підтверджують, що трудова книжка ведеться у нього на іншому місці роботи. Надавати чи не надавати трудову книжку при прийманні на роботу – справа найманого працівника. Якщо працівник трудову книжку підприємцю не надав, посилаючись на те, що вона «лежить» за місцем основної роботи, виходить, у підприємця він працюватиме за сумісництвом.

Як вести трудові книжки на найманих працівників?

Працівник, який прийшов улаштовуватися на роботу, повинен мати при собі трудову книжку, в якій підприємець має зробити відповідні записи про роботу.

Якщо працівник влаштовується на роботу вперше, трудову книжку він повинен придбати самостійно за власні кошти, підприємець надавати йому трудову книжку не зобов'язаний.

Є певні нюанси щодо внесення підприємцем записів до трудової книжки працівника, для якого місце роботи у підприємця є першим. Останні роз'яснення такі: підприємець такому працівнику записи в трудовій книжці не повинен робити. Докладно про це ми писали зовсім недавно – див. «ВД», 2006, № 12, с. 33*.

Записи в трудовій книжці працівника про прийняття на роботу та звільнення з роботи здійснюються приватним підприємцем – роботодавцем згідно з укладеним із працівником письмовим трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку в державній службі зайнятості (краще це зробити у центрі зайнятості).

Усі записи, унесені підприємцем до трудової книжки, підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір підприємця з найманим працівником, і засвідчуються печаткою служби зайнятості.

Як і де підприємець повинен зберігати трудові книжки найманих працівників?

Порядок зберігання трудових книжок найманих працівників фізичної особи – підприємця відрізняється від порядку зберігання трудових книжок працівників підприємств, установ, організацій. Трудові книжки працівників на підприємствах, в установах, організаціях зберігаються як документи суворої звітності, при цьому для їх обліку ведуться спеціальні регістри. Відповідно ж до підпункту 2.20-1 Інструкції № 583 трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб – підприємців, зберігаються безпосередньо у працівників.

(3 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58, зі змінами та доповненнями.)

Крок наступний: реєстрація в соцфондах

Який порядок реєстрації в соцфондах підприємця-роботодавця існує сьогодні?

За правилом, що існувало раніше, приватний підприємець, наймаючи на роботу першого найманого працівника, повинен був у десятиденний строк із дня укладення трудового договору зареєструватися у:

– Фонді «тимчасової непрацездатності»;

– Фонді «безробіття»;

– Фонді «нещасного випадку».

Сьогодні діє зовсім інший порядок, заснований на принципі «єдиного вікна», тобто без особистої участі підприємця.

Підприємцеві важливо лише своєчасно зареєструвати трудовий договір у центрі зайнятості, далі все відбуватиметься без його участі: центр зайнятості надсилає соцфондам відповідне повідомлення, ті на підставі цього повідомлення реєструють підприємця як страхувальника, після чого надсилають йому поштою з повідомленням про вручення повідомлення про реєстрацію його страхувальником. Після цього процес реєстрації в соцфондах можна вважати завершеним.

Норма про те, що центр зайнятості має забезпечити передачу відповідної інформації фондам соціального страхування, міститься в пункті 3 наказу № 260.

Докладніше про новий порядок реєстрації в соцфондах підприємця, який оформляє найманих працівників на роботу, ішлося у «ВД», 2006, № 6, на с. 29.

Що стосується реєстрації в Пенсійному фонді, то підприємця в ньому реєструють (знову ж без його особистої участі) відразу після державної реєстрації.

Наймані працівники єдиноподатника: особливості

Який порядок отримання довідки на найманого працівника підприємцем-єдиноподатником і внесення доплати єдиного податку за нього?

Якщо підприємець перебуває на єдиному податку, то на кожного працівника видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (далі – Довідка). Свідоцтво та довідки є документами суворої звітності.

Бланк Довідки заповнюється уповноваженою на це особою органу ДПС, підписується керівником або його заступником і засвідчується печаткою. Свідоцтво та довідки видаються на строк, зазначений у заяві, у межах календарного року.

Довідки повинні знаходитися на робочому місці найманих працівників і пред'являтися працівникам контролюючих органів, на яких покладено відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки. Довідка дійсна за наявності документа, що засвідчує особу. Довідки, видані працівникам платника єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім тих, на чиє ім'я їх виписано.

У разі збільшення чисельності працівників протягом строку дії Свідоцтва єдиноподатник повинен доплатити за кожного такого нового працівника єдиний податок (по 50 % від ставки єдиного податку) з розрахунку не менше ніж за повний місяць з початку діяльності таких працівників і отримати довідки для цих працівників.

Наприклад, із працівником укладено договір 27 липня. У такому разі за працівника потрібно сплатити єдиний податок (50 % від ставки, за якою підприємець сплачує єдиний податок) за повний місяць (за липень) і отримати на нього Довідку.

На що слід звернути увагу.

1. Нормативний строк сплати єдиного податку (не пізніше 20 числа) ніяк не пов'язаний зі строком внесення плати за перший місяць роботи щойно прийнятого працівника. Пояснимо на прикладі. Припустимо, працівника прийнято на роботу 6 серпня. Це зовсім не означає, що підприємець доплату за цього працівника повинен був внести не пізніше 20 липня – у строк сплати єдиного податку за серпень, оскільки заздалегідь не відомо, в який саме строк буде укладено трудовий договір із працівником.

За щойно прийнятих працівників єдиний податок, на наш погляд, сплатити потрібно не пізніше дня підписання з ними трудового договору. Цього ж дня, за ідеєю, слід звертатися до податкового органу для отримання Довідки на такого працівника.

У будь-якому разі відповідальність за «несвоєчасне» внесення доплати єдиного податку у випадку, що розглядається, законом не передбачено. Податківці іноді з цим не згодні та нараховують пеню.

2. Перелік документів, які слід подати для отримання Довідки на щойно прийнятого найманого працівника, законодавством не встановлено. На нашу думку, це має бути заява за формою додатка 1 до Порядку № 5994 і документ про сплату єдиного податку за такого працівника.

(4 Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. № 599, зі змінами та доповненнями.)

Очевидно, якщо працівника прийнято на роботу вже після 20 числа місяця, доплату єдиного податку за такого працівника потрібно внести за два місяці – за місяць, в якому з працівником укладено трудовий договір, і за наступний місяць (строк сплати єдиного податку за який уже настав).

3. Якщо з працівниками трудовий договір укладено, але працівник не став до виконання своїх трудових обов'язків, це зовсім не означає, що підприємець не повинен виконати обов'язки, про які йшлося вище (сплатити за працівника єдиний податок і отримати на нього Довідку). Підкреслимо – за основу слід брати строк укладення трудового договору, а не інші події на зразок реєстрації трудового договору, внесення запису до трудової книжки, фактичного допущення працівника до виконання обов'язків за трудовим договором.

Якщо в єдиноподатника відбувається заміна одного працівника на іншого: що робити з довідками та доплатою?

У цьому випадку підприємцю важливо знати про таку особливість.

Якщо замість звільненого протягом календарного місяця працівника в цьому ж місяці на роботу приймається інший, за такого нового працівника доплачувати єдиний податок не потрібно. Потрібно тільки отримати Довідку.

Це випливає з листа ДПАУ «Про порядок визначення чисельності найманих працівників, які можуть протягом року перебувати в трудових відносинах із платником єдиного податку» від 31.03.2000 р. № 4570/7/17-0517:

«...В тому випадку, коли зменшується чисельність працівників протягом терміну дії отриманого Свідоцтва, платник єдиного податку повинен повернути довідки на звільнених працівників, але сплачена сума єдиного податку у вигляді збільшення ставки єдиного податку на 50 відсотків за звільненого працівника поверненню не підлягає та не збільшується до кінця періоду, за який здійснена сплата за звільненого працівника, у разі, якщо платник єдиного податку замість звільнених працівників приймає інших у тому ж періоді. В такому випадку на кожного нового працівника видається Довідка, оскільки довідки, як і Свідоцтво, видані платнику єдиного податку, не можуть бути передані іншим особам, крім зазначених у них».

Сумісники: особливості

Скільки повинні працювати сумісники?

Узагалі передбачається, що сумісник – це працівник, який працює неповний робочий день. Так, у статті 1021 КЗпП зазначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконану роботу (оскільки передбачається, що сумісники працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень). Водночас робота за сумісництвом законодавством не обмежена ні кількістю трудових договорів про роботу за сумісництвом, які можуть укладати працівники, ні тривалістю роботи, яку працівник поєднує з основною. Тільки стосовно працівників державних підприємств установлено обмеження тривалості роботи за сумісництвом.

Отже, працівника за сумісництвом цілком можна брати і на повний робочий день: що з того, де та як він працює за основним місцем роботи. Може, він за основним місцем працює в режимі неповного робочого часу (годину на тиждень) або ввечері. Великою мірою, усе це підприємця, який бере на роботу сумісника, не повинно цікавити. Він може брати сумісника хоч на годину роботи, хоч на вісім годин на день, тобто приймаючи на роботу сумісника, можна оформити його на повну ставку або на якусь частину ставки, оплачуючи йому працю за фактично відпрацьований час.

Як правильно оформити «переведення» працівника із сумісництва на основне місце роботи?

Отже, наша ситуація: на момент укладення трудового договору з підприємцем працівник уже значився в штаті іншого підприємства (мав місце основної роботи), де і зберігалася його трудова книжка. При оформленні трудових відносин він пред'явив підприємцю виписку з трудової книжки, засвідчену за місцем основної роботи (до підприємця працівник приймався на роботу як сумісник). Трудовий договір було підписано і зареєстровано у службі зайнятості за місцем проживання підприємця. Потім через якийсь час працівник звільняється зі свого колишнього місця основної роботи та приносить свою трудову книжку підприємцю, щоб той зробив запис про роботу в нього (тепер уже місце основної роботи буде в підприємця).

Що робити з трудовим договором, його реєстрацією та засвідченням записів у трудовій книжці: розірвати колишній трудовий договір і починати оформлення спочатку чи можна внести запис на підставі вже існуючого трудового договору з підприємцем?

Щоб переоформити працівників на основне місце роботи, у будь-якому разі (змінилися умови договору чи ні) підприємцю слід звернутися до служби зайнятості для того, щоб:

– по-перше, зареєструвати розірвання старого та складений заново трудовий договір з новими умовами, наприклад щодо режиму роботи або строку дії договору (текст договору може залишитися і колишнім, а от реєстраційний номер у будь-якому разі йому буде присвоєно новий);

– по-друге, зробити запис у трудовій книжці працівника на підставі нового договору, який потім засвідчується підписом і печаткою посадової особи служби зайнятості.

Як правильно переоформити працівника, який «переводиться» у підприємця з основного місця роботи на сумісництво?

Щодо зворотного варіанта перетворення статусу найманого працівника підприємця з «основного» на сумісника ситуація більш однозначна, ніж у попередньому випадку.

Переоформлення відбувається за такою схемою.

Працівник звільняється, трудовий договір з ним розривається та знімається з реєстрації, у трудовій книжці робиться запис про звільнення. Потім працівник приймається на постійну роботу в іншому місці – оформляється в установленому порядку та передає туди свою трудову книжку. Фактично він залишається працювати в підприємця (уже як сумісник), тому він повинен знову укласти з ним трудовий договір на нових умовах і зареєструвати його, як це передбачено законодавством.

Повторимо, що випадок, розглянутий вище, стосується саме зміни основного місця роботи. Якщо ж працівник перебуває в трудових відносинах з підприємцем (це підтверджується чинним трудовим договором і записом у трудовій книжці) і при цьому побажає додатково працевлаштуватися на іншому підприємстві, в організації тощо, розривати договір з підприємцем йому не потрібно, він повинен буде просто оформитися на іншій роботі за сумісництвом у встановленому порядку.

На цьому сьогодні закінчимо і наведемо основні висновки.

Висновки

Трудовий договір, укладений у письмовій формі, слід зареєструвати в державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця в тижневий строк з моменту фактичного допущення найманого працівника до виконання роботи, але бажано – до закінчення 10 днів з моменту укладення трудового договору.

Підприємець зобов'язаний вести трудові книжки на всіх найманих працівників, які працюють у нього понад п'ять днів, крім сумісників.

Громадяни, які щось роблять для підприємця за договорами цивільно-правового характеру, найманими працівниками в межах таких договорів не є, відповідно ні трудовий договір, ні трудова книжка в цьому випадку не застосовуються.

Є певні нюанси щодо внесення підприємцем записів до трудової книжки працівника, для якого місце роботи в підприємця є першим. Останні роз'яснення такі: підприємець не повинен здійснювати записи в трудовій книжці такого працівника (див. «ВД», 2006, № 12, с. 3).

Трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у приватних підприємців, зберігаються безпосередньо у працівників.

За щойно прийнятого працівника єдиний податок, на наш погляд, сплатити потрібно не пізніше дня підписання з ним трудового договору. Цього ж дня, за ідеєю, слід звертатися до податкового органу для отримання Довідки на такого працівника.

Якщо замість звільненого протягом календарного місяця працівника цього ж місяця на роботу приймається інший, за такого нового працівника доплачувати єдиний податок не потрібно. Потрібно тільки отримати Довідку.

Працівника за сумісництвом можна брати на повний робочий день.

(Далі буде)

Автор - Олеся Александрова

Консультант газети «Власне Діло»

«Власне Діло», 21 серпня 2006 р., № 16 (167), с. 18 (www.factor.ua)

Дата підготовки 21.08.2006

Газета «Власне Діло»

Примітки до статті...

1* Мінпраці також зазначає, що між фізичною особою – роботодавцем та найманими працівниками колективний договір не укладається (лист від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07).

2* Практичним питанням укладення та припинення строкових трудових договорів присвячена також публікація Івана Кобцова («Справочник кадровика», березень 2005 р., № 3 (33), с. 7 (www.mediapro.com.ua/kadrovik/new_issue.php)).

3* У зазначеній статті йдеться про лист Мінпраці від 23.03.2006 р. № ДЦ-12-1528/0/6-06. В листі зазначається, що першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників). На думку Мінпраці, зазначеним правом не наділені ні фізичні особи – роботодавці, ні посадові особи державної служби зайнятості (які здійснюють свої функції по веденню трудових книжок працівників в межах, визначених п. 2.20-1 цієї Інструкції, тобто лише по засвідченню факту трудових відносин між працівником і фізичною особою – роботодавцем відповідно до зареєстрованого в державній службі зайнятості трудового договору). Неведення трудової книжки в цьому випадку не є порушенням норм трудового законодавства, і, отже, фізична особа – роботодавець не може бути притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 41 КУпАП. До речі, думка Мінпраці залишається незмінною (лист від 12.03.2007 р. № 66/06/186-07).

*******

До речі, в контексті «трудової» розмови варто звернути увагу на лист Дніпропетровської обласної інспекції з праці від 31.01.2007 г. № 182, у якому серед іншого говориться про необхідність у кожному випадку змін істотних умов праці чи заробітної плати у бік погіршення вносити доповнення до трудових договорів і реєструвати їх у центрі зайнятості.

ЛІГАБізнесІнформ

українська Мережа ділової інформації

www.liga.net

Питання, пов’язані із трудовими відносинами, можна обговорити на нашому форумі тут :

«Предпринимательская деятельность: Персонал» або тут : «наемные работники, штрафы» або тут : «коммунальный налог работники по договору» або тут : «Количество работников на предприятии»

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.

 

Новий коментар

Я не спамер: введите суму 4+4


 

Від авторів блогу

Про блог — прочитайте перед початком

Замовити консультацію - з питань ведення бізнесу чи оподаткування

Відповіді на питання - вже розвязано 43 питань

Володимир Тихонов - мій профіль на Google+


 
 

Бизнес форум