Системи оподаткування для фізичних осіб – підприємців .

Fri, 21 Aug 2009 00:00:00 GMT

Існує дві основні системи оподаткування – спрощена і загальна та способи оподаткування доходів за фіксованим податком, за торговими патентами та податком на промисел. Розглянемо основні характеристики кожного із видів оподаткування :

Питання, пов’язані із оподаткуванням фізичних осіб - підприємців, можна обговорити на нашому форумі тут :«Налоги : Налоги физических лиц»

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.

Увага! Зміни в работі блогу.

Sun, 15 Mar 2009 00:00:00 GMT

Шановні відвідувачі мого блогу!

Ось уже два роки ми з Вами спілкуємося на блозі ““Податки і бізнес””. Сподіваюся, що це спілкування було цікавим і корисним для вас. Останнім часом почало надходити багато питань, безпосередньо не зв'язаних з оподаткуванням. Я в міру своїх можливостей намагався відповідати на ваші запитання. Однак це привело до того, що в мене практично не залишилось часу для наповнення блогу новими цікавими матеріалами по оподатковуванню.

Тому мною прийняте наступне рішення:

Задавати питання й одержувати відповіді ви можете на форумі «Твой Бизнес Форум». Сподіваюся, що спілкування на цьому форумі буде для вас корисним, цікавим і зручним. Там вже активно працюють багато тематичних розділів, можна організувати обмін думками по будь-якому питанню, що вас зацікавить. Я також буду брати активну участь у роботі форуму і висловлювати свою думку.
На моєму блозі користувачам надана можливість залишати винятково коментарі до статей (тобто без питань).
Зараз на блозі “Податки і бізнес” з'явилася можливість одержати платні консультації з питань оподаткування фізичних осіб, деяких питаннях оподаткування юридичних осіб (без питань по аудиту), по реєстрації платників.

Насамперед

Fri, 10 Oct 2008 00:00:00 GMT

Для чого існує податкова система?
Як правильно вибрати систему оподаткування?
Які основні вимоги податкового законодавства потрібно знати кожній цивілізованій людині?
Які перспективи розвитку податкової служби?

Ці та багато інших питань хвилюють майже кожного. Тому на даній сторінці я спробував зібрати матеріал із різних питань, що стосуються оподаткування багатьох груп платників податків, а особливо – фізичних осіб.

Я не ставив за ціль використати недосконалість законодавчих та інструктивних документів з метою мінімізації податків чи ухиленням від оподаткування на межі ризику, де питання „хто правий” вирішується, як правило, у суді. Хотілося б довести до свідомості громадян основні вимоги, поради, що збережуть усім нам здоров’я, добрий настрій та будуть сприяти розвитку Вашого бізнесу.

Витрати на реєстрацію юридичної особи та їх відшкодування

Sat, 13 Feb 2010 00:00:00 GMT

Для реєстрації юридичної особи необхідно здійснити деякі дії, які вимагають певних витрат. Особливість полягає у тому, що юридичної особи ще немає, а витрати вже є.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Саме з цього моменту вона починає вести облік своїх доходів і витрат та може відшкодувати витрати, пов'язані з її реєстрацією.

Порядок державної реєстрації юридичних осіб регламентовано Законом N 755-IV, яким також встановлено вимоги та перелік документів, що подаються для здійснення такої реєстрації. При цьому можуть виникнути певні витрати на:

отримання юридичних та правових консультацій з питань створення юридичної особи;
підготовку та складання установчих документів, карток, заяв тощо; нотаріальне посвідчення підписів на установчих документах, копій установчих документів, банківських карток;
оформлення довіреності для вчинення дій, пов'язаних з реєстрацією юридичної особи;
банківські послуги за приймання платежів, за відкриття поточного рахунку;
послуги з виготовлення довідки з Єдиного державного реєстру;
отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів (81 грн.) та виготовлення печаток і штампів ;
переклад документів іноземних учасників державною мовою України;
канцтовари (папки, бланки );
інші витрати.

Розглянемо, як може новостворена юридична особа відшкодувати витрати на її реєстрацію.

Правомірність здійснення витрат на етапі створення юридичної особи базується на вимогах чинного законодавства, зокрема Цивільного та Господарського кодексів, законів N 755-IV і N 1576-XII .

Частиною першою ст. 67 Господарського кодексу визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Але в нашому випадку юридична особа фактично ще не існує та виникає питання щодо чинності укладених договорів до моменту реєстрації.

Якщо розглядати господарські товариства, то ст. 84 Господарського кодексу та ст. 8 Закону N 1576-XII визначено, що угоди, укладені засновниками товариства до моменту його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Оскільки угоди до моменту реєстрації товариства можуть укладатися тільки його засновниками, то надалі таку угоду із зазначенням особи чи осіб, на яких покладено здійснення реєстрації підприємства, має бути схвалено товариством, тобто зазначено у протоколі загальних зборів товариства.

Якщо засновниками юридичної особи повноваження з її реєстрації покладаються на фізичну особу, то для забезпечення здійснення правочинів від імені юридичної особи укладається договір доручення, який за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим і згідно з яким друга сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні юридичні дії, які призводять до створення, зміни, припинення цивільних прав та обов'язків довірителя (ст. 1000 Цивільного кодексу).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить учинити повіреному, строк дії доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно зі ст. 1007 Цивільного кодексу встановлено коло обов'язків довірителя (юридичної особи), а саме:

- довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (статтями 244, 245, 247 – 250 Цивільного кодексу визначено поняття довіреності, її форма, строки, припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю);

- забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення; виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Отже, відшкодувати витрати особі, уповноваженій здійснювати дії з реєстрації, – обов'язок новоствореного підприємства.

Для оформлення витрат на реєстрацію юридичної особи, що підлягають відшкодуванню, складається Звіт про використання коштів, наданих під звіт, до якого обов'язково додаються оригінали документів, які засвідчують факти витрачання коштів на реєстрацію.

Слід пам'ятати, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (договори, акти, квитанції, касові чеки, банківські платіжні документи тощо).

Після складання Звіту такі витрати можуть бути відшкодовані фізичній особі з каси юридичної особи за наявності коштів за видатковим касовим ордером.

Також засновники можуть прийняти рішення покласти обов'язки з реєстрації підприємства на юридичну особу, наприклад юридичну компанію. У цьому разі також складається договір доручення, який відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу укладається в письмовій формі. При цьому понесені юридичною компанією витрати під час виконання цього договору відшкодовуються з поточного рахунку новоствореної юридичної особи.

Бухгалтерський облік витрат на реєстрацію.

Правові норми організації та ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової звітності в Україні визначає Закон N 996-XIV, згідно з яким усі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (п. 1 ст. 8 Закону N 996-XIV). Тобто з дати державної реєстрації підприємство зобов'язано вести бухгалтерський облік доходів та витрат.

У бухгалтерському обліку витрати на створення підприємства не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Витрати на державну реєстрацію включаються до складу його адміністративних витрат.

Відповідно до Інструкції N 291 для обліку таких витрат використовується рахунок 92 "Адміністративні витрати", за дебетом якого відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом – списання їх у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Якщо підприємство використовує восьмий клас рахунків, то витрати на реєстрацію відображають на рахунку 84 "Інші операційні витрати".

У разі якщо під час реєстрації підприємства понесено витрати, пов'язані з придбанням запасів або необоротних активів, то вони відображаються на відповідних рахунках запасів або необоротних активів.

Приклад понесених витрат на реєстрацію товариства довіреною особою:

оплату консультації з питань реєстрації юридичної особи – 50 грн.;
підготовку та складання установчих документів – 300 грн.;
оплату послуг нотаріуса – 500 грн.;
придбання канцтоварів (папки, бланки тощо) – 60 грн.;
сплату збору за проведення резервування найменування – 34 грн.;
сплату збору за проведення державної реєстрації – 170 грн.;
сплату збору за дозвіл на виготовлення печаток та штампів – 81 грн.;
виготовлення печатки – 300 грн.;
оплату послуг з виготовлення довідки з Єдиного державного реєстру – 25,94 грн.;
оплату послуг банку за приймання платежів – 10 грн.;
оплату послуг банку за відкриття поточного рахунку для формування статутного капіталу товариства – 100 грн.

Загальна сума витрат становить 1630,94 грн. Після здійснення реєстрації товариства довіреною особою подано до бухгалтерії Звіт про використання коштів та надано оригінали документів, згідно з якими зазначені суми були витрачені. Новоствореним товариством зазначені суми були виплачені.

Створюємо Інтернет-магазин

Wed, 10 Feb 2010 00:00:00 GMT

Інтернет-магазин — найсучасніший метод торгівлі на відстані. Він дозволяє значно знизити накладні витрати і, відповідно, збільшити прибуток підприємства.

По своїй суті, це розміщений в мережі Інтернет Web-сайт, на якому приймаються замовлення та рекламуються товари та послуги, пропонуються різні варіанти оплати замовлених товарів. Можлива миттєва оплата «електронними» грошима, оформлення банківського кредиту. Такий магазин працює цілодобово, відсутні обмеження на віртуальну площу і кількість розташованих на ній товарів.

Процедура створення Інтернет-магазину набагато простіша, ніж звичайного магазину. Для цього не потрібні різні дозволи, його не перевіряють пожежники та санепідеміологічна служба.

Але слід мати на увазі, що згідно положень пп. 2.3.3 Закону № 168 “Про ПДВ”, особа, яка поставляє товари на митній території України з використанням глобальних або локальної комп’ютерних мереж, зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ, незалежно від обсягу оподатковуваних операцій. Платники єдиного податку (підприємці та юридичні особи на ставці 10%) від такої реєстрації звільнені на підставі п. 6 Указу Президента України № 727.

Розмістити рекламу товарів і прайс-листи в Інтернеті підприємство може шляхом створення Web-сторінки. Набагато більші можливості та залучення більшої кількості потенційних споживачів дає розробка WWW-сервера, на якому можна розмістити спеціальне програмне забезпечення та візуальне зображення товару. Розглянемо, як враховувати витрати на створення та супроводження Web-сторінки і WWW-сервера.

Створення Web-сторінки

Створення Web-сторінки — це розміщення написаних в певному форматі групи файлів на сервері провайдера. Перевагою такої сторінки є невисока вартість її технічного супроводу. Розробку макета, дизайну та інші роботи часто виконують спеціалізовані фірми-розробники (Web-студії). В бухобліку витрати на створення і супровід Web-сторінки відображаються на рахунках витрат, пов’язаних зі збутом продукції.

Створення Інтернет-магазину на WWW-сервері

Перший крок — створення Web-сайту. Підприємство спочатку має визначитися з структурою сайту, дизайном, принципом роботи і розташуванням інформації. Професійні Web-дизайнери для цього розробляють необхідне програмне забезпечення, а подальший інформаційний супровід веде саме підприємство.

Другий етап — розміщення сайту в Інтернеті. Підприємство в основному розміщує свій сайт на обладнанні провайдера (провайдер телекомунікацій — це суб’єкт господарювання, що має право на здійснення діяльності в сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку).

Третій крок — затвердити і зареєструвати доменне ім’я сайту. Порядок реєстрації залежить від вигляду ім’я. Адресний простір українського сегмента в мережі Інтернет позначається доменом другого рівня «ua». Реєстрацію доменів цього рівня здійснюють спеціалізовані комерційні компанії-реєстратори.

Останній етап — забезпечення роботи зареєстрованого домену. Тут необхідні IP-адреси. Їх виділяють локальні Інтернет-реєстратори. Такі питання вирішує той провайдер, послугами якого користується підприємство.

Бухгалтерський і податковий облік витрат на створення Web-сайту

Web-сайт — це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет ( п.1 Наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення й радіомовлення України, Державного комітету зв’язку й інформатизації України від 25 листопада 2002 р. № 327/225).

Можливі два варіанти відображення витрат на виготовлення Web-сайту в обліку підприємства -(визнати його нематеріальним активом (далі — НМА) або списати витрати на розробку сайту на витрати звітного періоду). Web-сайт можна визнати НМА, а понесені на його створення витрати капіталізувати. Сума всіх витрат, понесених підприємством на створення Web-сайту, акумулюється на субрахунку 154 «Придбання (створення) НМА», а потім при введенні в експлуатацію списується на субрахунок 125 «Авторське право і суміжні з ним права». Введення НМА в експлуатацію здійснюється на підставі «Акту введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів» за формою НА-1, затвердженою Наказом № 732. Нарахування амортизації НМА здійснюється протягом строку корисного використання, що встановлюється наказом при зарахуванні його на баланс, але не більше 20 років.

Щодо податкового обліку витрат на створення Web-сайту, то думку ДПА України викладено в його Листі № 385: ... якщо договір на створення веб-сайту передбачає перехід до платника податку - замовника права інтелектуаль-ної власності (авторського права) на цей веб-сайт, то витрати, понесені таким платником згідно з цим договором, підлягають амортизації на підставі пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону 334.

Держдепартамент інтелектуальної власності у своєму Листі № 16 вважає, що оскільки Web-сайт — результат творчої діяльності, то він є об’єктом авторського права. І таке авторське право належить підприємству відповідно до ст. 16 Закону № 3792.

Тобто Web-сайт у податковому обліку є НМА відповідно до визначення, даного п. 1.2 Закону № 334. Нарахування амортизації НМА в податковому обліку здійснюється на підставі пп. 8.3.9 Закону № 334, зокрема витрати на створення (придбання) НМА амортизуються з використанням прямолінійного методу, за яким НМА амортизується рівними частинами виходячи з його первісної вартості протягом планового строку корисного використання (але не більше 10 років безперервної експлуатації). Амортизаційні відрахування здійснюються до досягнення залишкової вартості НМА, що дорівнює нульовому значенню.

Витрати на оплату послуг хостінгу (оренда дискового простору), коллокейшину (оренда сервера у провайдера), плата за домен (доменне ім’я передається в тимчасове використання) у податковому обліку включається до складу валових витрат як витрати, пов’язані з підготовкою й організацією виробництва, а також продажем продукції, робіт і послуг відповідно до пп. 5.2.1 Закону № 334. Суми ПДВ, сплачені (нараховані) у складі таких платежів, включаються до податкового кредиту за загальними правилами Закону № 168. У бухгалтерському обліку витрати на утримання Web-сайту підприємство списує на рахунок 93 «Витрати на збут».

Нормативна база

Закон № 168 - Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 -ВР.
Закон № 334 - Закон України від 28.12.94 р. № 334/ 94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства».
Закон № 3792 - Закон України від 23.12.93 р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права».
Закон № 1280 - Закон України від 18.11.03 р. № 1280-IV «Про телекомунікації».
Указ № 727 - Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98.
Наказ № 732 - наказ Міністерства фінансів від 22.11.04 р. № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів пра-ва інтелектуальної власності в складі нематеріальних активів».
Наказ № 327 - Наказ Державного комітету інформаційної політики, телебачення й радіомовлення України, Державного комітету зв’язку й інформатизації України від 25 листопада 2002 р. № 327/225.
Лист № 16 - лист Міністерства освіти і Держдепартаменту інтелектуальної власності від 22.01.2007 р. № 16-14/231.
Лист № 5173 - лист Державної податковї адміністрації України від 20.03.2006 р. № 5173/7/ 16-1417.
Лист № 385 - лист Державної податковї адміністрації України від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310.

Відкриття банківських рахунків.

Wed, 10 Feb 2010 00:00:00 GMT

Рахунок в установі банку може бути відкритий СГД тільки після взяття такого платника на податковий облік. Починаючи із 2007 року платник може не подавати до установи банку довідку про взяття на облік та може не повідомляти ДПІ про відкриття (закриття ) рахунку.

Цей процес автоматизовано, обмін інформацією та квитанціями між банком та ДПІ відбувається в електронному вигляді.

Розглянемо цей процес детальніше.

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних рахунків клієнтів, регулюються Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 “Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, (далі Інструкція N 492).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, зазначена на заяві про відкриття цього рахунку.

У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) власник рахунку (суб'єкт господарювання) в місячний строк з дня отримання нового свідоцтва про державну реєстрацію зобов'язаний подати до банку засвідчену копію цього свідоцтва.

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання.

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в такому порядку.

Особи (особа), які (яка) від імені суб'єкта господарювання відкривають поточний рахунок, мають:

- пред'явити паспорт або документ, що його замінює. Представники юридичних осіб мають також пред'явити документи, що підтверджують їх повноваження. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

- подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку), визначені Інструкцією 492 (наведені нижче).

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку. Документи, подані клієнтом для відкриття рахунків, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку. За наявності в банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів є нечинним, банк відмовляє особі у відкритті рахунку.

Процес відкриття рахунків можна умовно поділити на такі етапи:

вибір обслуговуючого банку і типу рахунку;
подання та оформлення усіх необхідних документів;
повідомлення податкової служби про відкриття рахунку.

Документи, необхідні для відкриття рахунку юридичної особи.

Якщо юридична особа не має поточного рахунку в банку, то для відкриття такого рахунку їй потрібно подати такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;
копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;
копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;
картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам.

Якщо фізична особа не має в цьому банку рахунків, то відкриття поточного рахунку здійснюється в такому порядку:

фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів ;
фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів . Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;
між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:

копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Повідомлення податкової служби про відкриття рахунку.

Наступним кроком після подання документів та підписання договору є взяття рахунку на облік органом державної податкової служби (далі орган ДПС).

Наказом ДПА України від 1 липня 2002 року N 301 затверджено Порядок подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття (закриття) рахунків платників податків. Згідно із даним Порядком установи банків протягом трьох днів з дня проведення операції відкриття/закриття рахунків Платників податків та відкриття/закриття власних кореспондентських рахунків (включаючи день відкриття/закриття) подають відомості про це в електронному вигляді засобами електронної пошти Національного банку України (далі - НБУ) на адресу державних податкових адміністрацій (далі - ДПА) в областях з використанням засобів захисту інформації НБУ . Інформація про відкриття рахунку Платника податків (крім відкриття рахунку в разі зміни рахунку не за ініціативою клієнта) надається банком з письмового дозволу клієнта - Платника податків.

Іншими фінансовими установами Повідомлення про відкриття/закриття рахунку Платника податків у фінансовій установі подається у паперовому вигляді протягом трьох днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день відкриття/закриття) особисто або надсилається поштою з повідомленням про вручення на адресу органу державної податкової служби, у якому Платник податків обліковується як платник податків .

ДПА в областях мають перевіряти інформацію про відкриття/закриття рахунків Платників податків, отриману від фінансових установ, на відповідність існуючій інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та у базах даних ДПА.

Орган ДПС протягом трьох робочих днів з дня отримання електронного Повідомлення надсилає в електронному вигляді засобами електронної пошти НБУ з використанням засобів захисту інформації НБУ до фінансової установи файл-відповідь щодо взяття рахунку на облік.

У разі надходження від фінансової установи Повідомлення у паперовому вигляді, орган ДПС протягом трьох робочих днів з дня отримання Повідомлення надсилає до фінансової установи, в якій відкрито рахунок Платнику податків, корінець Повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік.

Датою початку видаткових операцій за рахунком Платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) у фінансовій установі є дата однієї з подій, що настала першою: отримання фінансовою установою файла-відповіді з відміткою про взяття рахунку на облік в органі ДПС або реєстрації отримання фінансовою установою корінця Повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік в органі ДПС.

Підставою для відмови в узятті органом ДПС рахунку на облік є:

відсутність Платника податків на обліку в органі ДПС;
наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
наявність в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстрі фізичних осіб - платників податків підприємців інформації про відкриття такого рахунку іншому платнику податків або зазначеному платнику податків, але з іншою датою операції;
наявність в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстрі фізичних осіб - платників податків підприємців інформації про такий рахунок, яка збігається з реквізитами, що надійшли від фінансової установи в Повідомленні про відкриття рахунку;
наявність в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстрі фізичних осіб - платників податків підприємців інформації про видачу Платнику податків, щодо якого надійшла інформація про відкриття рахунку, довідки про відсутність заборгованості по податках, зборах за формою N 22-ОПП, яка видається Платнику податків за умови закриття всіх рахунків для закінчення процедури державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
наявність судового рішення щодо заборони взяття рахунків на облік в органах ДПС;
виявлені розбіжності в ідентифікаційному номері або коду ЄДРПОУ, назві платника або ПІБ, місцезнаходженні або місцепроживанні платника в інформації, яка знаходиться в базах даних податкової інспекції та інформацією, наданою платником установі банку;
наявність в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб або Реєстрі фізичних осіб - платників податків підприємців інформації про закриття такого рахунку (крім рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства України).

Повідомлення про закриття рахунків Платників банки направляють до державного податкового органу в електронному вигляді згідно з Порядком N 301.

Вирішення спірних питань між банком та держателем платіжної картки Відповідно до Цивільного кодексу та Закону N 2121-ІІІ відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Нацбанку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Спірні питання між банком та клієнтом вирішуються у договірному порядку, а в разі незгоди – шляхом звернення до суду.

Нацбанк України не може впливати на банк щодо вирішення спірних питань, пов'язаних з обслуговуванням карткових рахунків, оскільки згідно зі ст. 5 Закону N 2121-ІІІ органам державної влади забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Питання, пов’язані із відкриттям рахунків, можна обговорити на нашому форумі тут : «Налоги : Вопросы»

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.

Податок на промисел.

Tue, 22 Dec 2009 00:00:00 GMT

Платниками податку на промисел є громадяни, що не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів (надалі - товари).

Об'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації.

Не декларується та не оподатковується продаж продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві, продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати.

У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім календарних днів.

Якщо продаж товарів здійснюється протягом календарного року більше чотирьох разів, така діяльність вважається систематичною і громадянину необхідно зареєструватися підприємцем.

На громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії чи здійснюють продаж товарів, не зазначених в деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій та їх заступниками накладаються адміністративні штрафи в розмірі від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами державних податкових інспекцій і органів внутрішніх справ.

Далі надаю витяги із узагальненого оглядового листа - роз’яснення Державної податкової адміністрації України щодо адміністрування податку на промисел від 14.07.2009 № 14713 /7/17-0417.

Податок на промисел установлено за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, якщо вони не зареєстровані як суб`єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.

Об`єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного проживання в Україні, - за місцем продажу товару. Не декларується продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції.

Ставка податку на промисел встановлюється у розмірі 10% вказаної у декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох днів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи днів ставка податку подвоюється.

Податок на промисел сплачується у вигляді одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту - три, максимальний - сім днів. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджеті за місцем придбання.

Щодо правомірності обрахування ставок з податку на промисел виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Декретом Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 р. N 24-93 "Про податок на промисел", зі змінами і доповненнями, який запроваджено з 1 липня 1993 року, визначено, що платниками податку на промисел є громадяни, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності і здійснюють продаж вироблених, перероблених та куплених товарів не більше чотирьох разів протягом календарного року.

На практиці платниками податку на промисел в основному є малозабезпечені та найменш захищені верстви населення (пенсіонери, інваліди, громадяни похилого віку тощо), які здійснюють перепродаж товарів або виробленої продукції на речових ринках на незначні суми - в середньому від 50 до 150 грн.

Статтею 3 Декрету встановлено ставку податку на промисел у розмірі 10 відсотків указаної в декларації вартості товарів, що піддягають реалізації протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати.

У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється.

На період введення у дію Декрету сутність мінімальної заробітної плати та неоподатковуваного мінімуму доходів громадян була тотожна і розмір мінімальної заробітної плати та неоподатковуваного мінімуму був однаковий. Певний час (до 1997 року) розмір неоподатковуваного мінімуму дещо перевищував розмір мінімальної заробітної плати.

Iз 01.01.98 р. Законом України від 24.12.97 р. N 780/97-ВР "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік" розмір мінімальної заробітної плати встановлено на рівні 45 грн., в подальшому розмір мінімальної заробітної плати змінювався кілька разів і на даний час становить 630 грн. Розмір неоподатковуваного мінімуму був незмінний з 01.10.95 р. і на даний час становить 17 грн.

Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1995 р. N 302/95-ВР "Про внесення змін і уточнень до Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 1995 рік" (пункт 4) встановлено, що ставки і розміри податків, зборів та інших платежів, які справляються на території України і повністю або частково надходять до бюджетів усіх рівнів, адміністративних штрафів, що накладаються та стягуються державними податковими інспекціями, обраховуються у співвідношенні з розміром установленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за місяць.

Керуючись згаданою постановою, яка на даний час не втратила чинності, органи державної податкової служби на місцях до останнього часу при видачі одноразових патентів обраховують податок на промисел виходячи з розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Слід зазначити, що у разі застосування розміру мінімальної заробітної плати податок на промисел в більшості випадків буде перевищувати вартість проданого товару, що призведе до порушення принципу рівнонапруженого та соціально-справедливого підходу при визначенні і справлянні податку, об'єктивного створення умов однакової податкової відповідальності перед державою, також викличе соціальну напругу серед цієї категорії платників.

Так, наприклад, при продажу товару на суму 100 грн. громадянину необхідно буде сплатити 10 відсотків від вартості товару, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати, тобто 630 грн.

Підпунктом 4.4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

Даний оглядовий лист - роз’яснення підписаний заступником голови Лекарем С.І.

Питання, пов’язані із податками для фізичних осіб, можна обговорити на нашому форумі тут :

«Налоги : Налоги физических лиц» або тут : «Налоги : Вопросы»

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.

Про оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна (продаж будинку, квартири).

Sat, 21 Nov 2009 00:00:00 GMT

Порядок оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна регламентується статтею 11 Закону України від 22.05.2003р. № 889 - IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон № 889).

Відповідно до пункту 1.10 статті 1 Закону № 889 нерухоме майно (нерухомість) це об’єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.

Підпунктом 11.1.1 пункту 11.1 статті 11 Закону № 889 встановлено, що при продажу нерухомого майна дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об’єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об’єкта нерухомого майна.

При цьому, пунктом 1 статті 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III (далі – Земельний кодекс) встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Враховуючи наведене, якщо площа житлового будинку, який відчужується одночасно з земельною ділянкою, перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі перевищення площі житлового будинку понад 100 м? та доход від продажу земельної ділянки (з урахуванням норм статті 121 Земельного кодексу), підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1%. Водночас, якщо площа відчужуваної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок (будь-якої площі), перевищує норми встановлені статтею 121 Земельного кодексу частина доходу пропорційна сумі такого перевищення підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону № 889, тобто 5%.

В той же час, згідно з підпунктом 11.1.2 пункту 11.1 статті 11 Закону № 889 дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об’єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об’єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, тобто 5%.

Згідно статті 11 Закону № 889 нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (частина перша пункту 11.3 статті 11 Закону № 889) повідомляє відомості про одержаний платником податку дохід у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003р. № 451.

Сума податку самостійно сплачується фізичною особою – продавцем до нотаріального посвідчення договору через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом (частина третя пункту 11.3 статті 11 Закону № 889).

Дане роз’яснення надане в листі ДПА України від 11.11.2009 №24903/7/17-0717.

Обговорити дане питання можна на нашому форумі

Погашення податкового боргу

Fri, 20 Nov 2009 00:00:00 GMT

Пропоную відповіді на найактуальніші запитання на тему "Погашення несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань", надрукованих у журналі "Вісник податкової служби України" №34 від 11.09.2009.

Де можна ознайомитись з інформацією щодо проведення публічних торгів із реалізації майна, що перебуває в податковій заставі?

Оголошення щодо проведення торгів з реалізації майна, яке перебуває в податковій заставі, розміщуються уповноваженими товарними біржами у друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті ДПА України в розділі "Реалізація заставного та безхазяйного майна" відповідно до вимог п. 10.3 ст. 10 Закону N 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Чи може податковий борг платника податків погасити інша юридична особа?

Ні, не може. Оскільки п. 7.5 ст. 7 Закону N 2181-ІІІ заборонено будь-яку уступку податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступку контролюючим органом права вимоги податкового боргу іншим особам.

Чи можуть передаватися в податкову заставу товари підприємства, що має податковий борг?

Такі активи можуть бути об'єктом податкової застави на загальних засадах, оскільки будь-яких винятків щодо поширення права податкової застави на окремі активи, зокрема готову продукцію, товари і товарні запаси, у ст. 8 Закону N 2181-ІІІ не передбачено.

Чи може поширюватися право податкової застави на майно фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності?

Закон N 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). Якщо у фізичної особи як платника податків обліковується податковий борг, на активи такої фізичної особи – боржника поширюється право податкової застави на загальних підставах згідно з вимогами ст. 8 Закону N 2181-ІІІ.

Чи нараховуються штрафні санкції за несвоєчасне погашення нарахованих процентів за договором розстрочення податкових зобов'язань, які надані органами ДПС?

Статтею 14 Закону N 2181-ІІІ передбачено надання платникам податків розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань. Розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з п. 16.4 ст. 16 цього Закону. Однак штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів відповідно до укладеного договору з органами ДПС про розстрочення податкових зобов'язань вимогами Закону N 2181-ІІІ не передбачено.

Платником податків – юридичною особою подано декілька звернень про надання розстрочення податкових зобов'язань за різними видами платежів. Який порядок розгляду таких звернень та на яку суму органи ДПС можуть надавати розстрочення за платежами?

Статтею 14 Закону N 2181-ІІІ визначено, що будь-який платник податків має право вимагати розстрочення податкових зобов'язань, а орган ДПС, який уповноважений приймати рішення про розстрочення, зобов'язаний задовольнити таку вимогу. Крім того, рішення про розстрочення приймається окремо за кожним платежем та у межах повноважень за кожним окремим випадком, наприклад: ДПА України – без обмежень, ДПА у АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі – на суму не більше ніж 3 млн. грн., ДПІ – на суму не більше ніж 30 тис. грн.

Чи підлягають розстроченню податкові зобов'язання та штрафні санкції фізичним особам?

Так. Фізичні особи як платники податків можуть отримати дозвіл на розстрочення податкових зобов'язань та штрафних санкцій на загальних підставах відповідно до вимог ст. 14 Закону N 2181-ІІІ. Для розстрочення податкових зобов'язань платник податків звертається до підрозділу стягнення податкового боргу органу ДПС за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов'язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких він просить розстрочити, а також термін розстрочення.

Чи можуть податкові органи здійснювати відстрочення податкових зобов'язань?

На жаль, ні. Надання відстрочення щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктам господарювання за податками та зборами (обов'язковими платежами) у 2009 р. заборонено ст. 62 Закону N 835-VІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Який порядок надсилання податковими органами податкових вимог?

Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону N 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнім місцем її знаходження із повідомленням про вручення. У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, органи ДПС розміщують податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

У який термін слід оскаржувати податкові вимоги?

Платник податків має право оскаржити податкову вимогу в апеляційному порядку протягом 10 календарних днів з моменту її отримання відповідно до вимог пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону N 2181-ІІІ .

Яким чином платник податків може отримати інформацію про відсутність податкової застави на його активи?

З метою отримання інформації щодо відсутності податкової застави майна платник податків має право відповідно до вимог ст. 45 Закону N 1255-ІV звернутися до реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна із письмовим запитом. Витяг із державного реєстру свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу зазначаються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.

Чи правомірні дії органу ДПС з направлення платнику податків податкових вимог, у разі коли кошти не надійшли до бюджету з вини банківської установи?

Так. Законом N 2181-ІІІ на платників податків покладено обов'язок щодо сплати відповідних податкових платежів до бюджетів або державних цільових фондів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України. При цьому узгоджене, але не сплачене у встановлений строк податкове зобов'язання, в тому числі пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом платника податків і підлягає перерахуванню ним до бюджету. Норми, визначені у пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону N 2181-ІІІ, не звільняють платника податків від обов'язку сплачувати узгоджену суму податкового зобов'язання у випадках, коли така сума не надійшла до бюджету з вини банківської установи. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції

Податки та збори для юридичних осіб

Sun, 01 Nov 2009 00:00:00 GMT

Юридична особа може бути платником таких видів податків і зборів:

№	Вид податку, збору	Ставка податку	Об’єкт оподаткування
1.	податку на прибуток	25%	прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат платника та суму амортизаційних відрахувань.
2.	податку на додану вартість	20%	операції платників поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту, вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту;
3.	єдиного податку	6 або 10%	сума виручки від реалізації ;
4.	податку на доходи фізичних осіб	15%	загальний місячний оподатковуваний дохід; іноземні доходи;
5.	акцизного збору	різні ставки	тютюнові вироби, алкогольні напої, бензини, масла моторні, деякі транспортні засоби
	Місцеві податки
6.	Збір за паркування автотранспорту	фіксована сплата	Час на який паркується автотранспорт
7.	Ринковий збір	фіксована сплата	Торгові місця на ринках, в павільйонах (сплата за кожний день або абонементна плата
8.	Податок з реклами	0,1 або 0,5%	Вартість послуг за встановлення та розміщення реклами
9.	Комунальний податок	10%	річний фонд оплати праці
10.	Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі	20 мінімумів	не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.
11.	Збір за право на використання місцевої символіки	0,1%	Загальна вартість виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) з використанням місцевої символіки в комерційних цілях .
12.	Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей	0,1%	вартість заявлених до місцевих аукціонів товарів
13.	Гастрольний збір	3%	виручка від реалізації квитків на гастрольний захід
	Ресурсні платежі
14.	Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду	такси (нормативи)	Деревина, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, продукти побічного користування та окремі земельні ділянки лісового фонду.
15.	Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту	нормативи	фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі
16.	Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин	норматив	Обсяг (кількість) погашених або видобутих корисних копалин
17.	Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету	нормативи	Обсяг видобутих корисних копалин
18.	Плата за землю	нормативи	грошова оцінка земельної ділянки (пай)
19.	збір за забруднення навколишнього природного середовища	нормативи	обсяги забруднюючих речовин, обсяги фактично використаних видів пального
20.	Фіксований сільськогосподарський податок	нормативи	грошова оцінка площ сільськогосподарських угідь, земель водного фонду.
	Інші збори
21.	збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
22.	збір до Державного інноваційного фонду;
23.	збір у на обов'язкове соціальне страхування;
24.	відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
25.	збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
26.	внески до Фонду України соціального захисту інвалідів;
27.	внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

Питання, пов’язані із податками для юридичних осіб, можна обговорити на нашому форумі тут :

«Налоги : Налоги юридических лиц »

Приєднуйтесь і разом ми знайдемо вирішення ваших проблем.